На тому місці, де ще недавно, на початку нинішнього червня, гойдалося на хвилях літнє сонце, звідки по рукотворних ріках поспішала вода на порятунок посушливих степів українського Півдня – справжній марсіанський пейзаж. Поділені на моторошні тріщини неозорі простори, а по цих просторах – пеньки від колишнього колгоспного саду, старі автомобільні покришки, затонула колись баржа – з зерном чи кавунами… І не омивають більше Херсонщину три моря. Третє – Каховське штучне (йому якраз виповнилося 65 років із часу остаточного заповнення дніпровською водою) – стало жертвою варварів ХХІ століття. Знищивши його, російські окупанти вчинили ще один злочин проти людяності.
– Підрив Каховської ГЕС – одна з найбільших катастроф у світовій цивілізації, адже гребля Каховської ГЕС утримувала величезний масив води – 18 кубокілометрів, – зауважив директор Інституту гідробіології НАН України Сергій Афанасьєв. – Витрати цієї води на прориві (за нашими розрахунками) становили десь 90 тисяч кубів за секунду! У Чорне море за перші 3 доби надійшло приблизно у 100 разів більше прісної води, ніж надходило зазвичай. Мова тут – про прісноводне цунамі, яке змітало на своєму шляху все, на що натрапляло нижче від дамби…
Пройшло кілька тижнів. І наслідки катастрофи стали ще більш зримими і відчутними. «Каховського водосховища більше не існує», – такий моторошний висновок (особливо для жителів Півдня) зробили фахівці Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та вчені НАН України. На підтвердження – конкретні факти з доповідної записки: «Загальна площа водного дзеркала озер, які утворилися у результаті підриву ГЕС, станом на 15.07.2023 р. складає 140,2 кв. км. Відновлене русло р. Дніпро займає площу 120,9 кв. км. Таким чином, на сьогодні з загальної площі Каховського водосховища, яке на 5.06.2023 р. становило 2065,0 кв. км, залишилося 261,1 кв. км, що становить 12,7% від її початкової площі. У результаті оцінки змін території колишнього водосховища за липень виявлено, що за період з 3 по 10 липня площа ділянки русла скоротилася на 5,4 кв. км, а площа водойм – на 23,9 кв. км, відповідно загалом – на 29,3 кв. км. Головних змін зазнають залишкові водойми, на які припадає близько 82% зменшення площі водної поверхні».
Надія, що ледь-ледь жевріла, випарувалася, як вода з оголеного дна одного з найбільших водосховищ у Європі.
Ще з висновку: «Вірогідність того, що територія колишнього Каховського водосховища повністю відновиться до свого природного стану, дуже мала, що обумовлюється такими домінуючими факторами впливу, як сучасні зміни клімату, повне знищення ґрунтового покриву та зменшення стоку (як результат підриву Каховської ГЕС), а також зарегулювання р. Дніпро (вище за течією) системою водосховищ, ставків та каналів».
Як бути і що робити? Аграрії Херсонщини і сусіднього Запоріжжя, для яких вода – як повітря, одностайні: треба у найкоротші строки відновити зруйновану греблю, подати воду на поля, бо без води станеться ще гірше, ніж було.
Води Дніпра, а частково й Інгульця, перетворили кліматично суворий край із зони ризикованого землеробства в зону гарантованого, ба більше – зону продовольчої безпеки держави. До війни, а саме у 2021 році, аграрії Херсонщини зібрали найбільший урожай ранніх культур за всі роки незалежності України, намолотивши 3,1 млн тонн ранніх зернових і зернобобових культур. Область вважається одним із національних лідерів у вирощуванні баштанних культур і овочів: помідорів, капусти, цибулі, перцю солодкого, баклажанів…
Чи могли б аграрії досягти таких ужинків без дніпровської води? Тут і до ворожки не ходи!.. Чи скоро повернуться вони на досягнуті раніше рубежі? Цього ніхто не знає навіть в уряді, який знає все (теоретично).
Нагадаю, що загальна площа земель, облаштованих «під зрошення», становила 427 тисяч гектарів. Із різних причин в обробітку до війни перебувало 320 тисяч. Більшість – на лівобережжі Дніпра.
Люди, котрі працюють на землі, ведуть на ній свій бізнес, одностайні.
«Без відновлення великого зрошення землі нашого посушливого краю перетворяться на пустелю. Рухне вся економіка основної галузі регіону – сільського господарства, – говорить голова фермерського господарства «Аделаїда», депутат Херсонської обласної ради, заступник голови комісії з питань АПК Сергій Рибалко. – Не всі в Україні знають, то нагадаю, що один зрошуваний гектар «працює» за 2–3 богарних. Нагадаю, що до війни Херсонщина серед інших областей вирощувала найбільше в країні овочів – 14% від всього загальноукраїнського врожаю. Ніхто більше, ніж ми, не виробляли помідорів, огірків, цибулі, баштанних культур. Завдяки зрошенню розвивалися садівництво і виноградарство, а також рисосіяння. А ще згадати тут виробництво експортної продукції – сої, кукурудзи, соняшнику… Що робити? Відмовитися від землі, яку нам передали у спадок наші прадіди й діди?..».
Розпач Рибалка і сотень, тисяч аграріїв Півдня України зрозумілий. Безводдя тут, у зоні ризикованого землеробства, порівняне хіба що з нинішньою окупацією. Ті ж чорні пилові бурі генетично закарбовані у пам’яті степовиків. Ці бурі і зараз іноді просинаються. Степ є степ…
Думку Сергія Рибалка і його прибічників поділяють в Україні далеко не всі, особливо вчений люд. Не виключено, що цей люд їсть хліб, випечений з таврійської пшениці, ласує херсонськими кавунами, нахвалює за обіднім столом червонобокі помідори…
У екологів, біологів, істориків і патріотів – свої міркування, які, зрозуміло, мають право бути, хоч і дискусійне.
Наш земляк, доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко зауважує: «Шанс відновити унікальний Великий Луг не можна втрачати. Через зникнення Каховського «моря» тут відкриються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів. Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше».
–Так то воно так, – говорить директор Інституту гідробіології Сергій Афанасьєв. – Але у разі осушення дна колишнього водосховища постане апокаліптичне видовище: піски, пустеля і так далі. Доводиться чути, що після осушення водосховища повернуться в оборот 200 тисяч гектарів лук, повернуться ліси… На мій погляд, на Півдні України на довгі роки постануть 200 тисяч гектарів піску і мулу. Але постануть не самі по собі, а й з величезною кількістю донних організмів. Яких? Є такий прісноводний молюск – дрейсена річкова. Її у нас називають прісноводною мідією. Ці дрейсени утворюють на дні водосховищ цілі поля. Запаси тільки дрейсени (я не кажу про інші молюски і безхребетні) у Каховському водосховищі сягають 500 тисяч тонн. І вся ця маса, якщо її відлучити від води, загине. Щось буде вивітрюватися, щось висихати, а більша частина – загнивати. Для людей, що живуть у цій місцевості, це потенційне джерело різних хвороб…».
Як бачимо, не все так просто, як здається.
І чи не стане проєкт відродження Великого Лугу другою серією насилля над ним? Чи не станеться так, що Каховського моря не стане, а Великий Луг перетвориться на його спотворену копію?..
– Каховська ГЕС – досить унікальний проект, адже станція побудована на рівнинній річці, що у світовій практиці – велика рідкість, – розповів виданню «Апостроф» директор Інституту водних проблем НАН України, доктор технічних наук, заслужений діяч науки та техніки України Михайло Ромащенко. – Свого часу, у 1950-х, коли будували ГЕС, фахівці все дослідили, розрахували (зокрема з урахуванням рельєфів), та обрали найоптимальніше місце.
Відомий в Україні та Європі фахівець у галузі меліорації Михайло Ромащенко має свою точку зору: «Ми в будь-якому разі вже не отримаємо на півдні України той степ, що був за часів козаччини: землі розорані, та й клімат не той. Тож без водосховища ризикуємо здобути неживу потріскану пустелю, з пиловими бурями та жахливою екологією. Тому Каховську ГЕС необхідно відновлювати однозначно. Ще раз наголошу: відновлення ГЕС необхідне. Її головною функцією від початку було не виробництво електроенергії (сама станція не дуже потужна), а акумуляція великих запасів води. Якщо не буде Каховського водосховища – величезний регіон для країни буде втрачений.
Такої ж думки й автор широкомасштабних гідробіологічних досліджень основних річкових басейнів України Сергій Афанасьєв: «Емоційно я теж за Великий Луг, одначе… Повернення його у такому вигляді, як був, – це утопія. Були у Великому Лузі колись величезні заплавні екосистеми, багаті на біорізноманіття, були. Але, на жаль, там уже багато чого немає. Передовсім – нема тих ґрунтів, які були. Нам що, потрібні загниваючі поля дрейсени? От кажуть: давайте будемо засівати луговими травами. Так, це теоретично можна і треба робити – і верби садити, і траву сіяти, щоб не було пустелі. Але на 200 тисячах гектарів площі… Це ж які потрібні ресурси! Тому верболозів там не буде, а буде аморфа. Цей кущ вже й у Києві росте, витісняючи верболози. А потім підуть чужорідні бур’яни. І не буде там того степу, про який мріють. На жаль… Зрештою, для того, щоб рекультивувати і повернути до якогось такого природного стану величезну площу, потрібно щонайменше сто років. Плюс величезні витрати. Скажу більше. З точки зору геологічних періодів, то це вже було, і було не раз. Справа в тому, що Дніпро у тому вигляді, яким він є, постав тільки у так званий прилуцький час – 70 тисяч років тому. А до того це була досить велика кількість дніпровських озер, у т. ч. – і на місці Каховського водосховища. Потім прориви цих озер сформували Дніпро як річку. І греблі цих водосховищ приблизно постали там, де були перемички цих прадніпровських озер».
Добре, що дискусії з приводу того чи іншого проекту відбуваються перед тим, як один із обраних втілювати у нову відбудову чи будову. Але часу на обговорення чи суперечки все менше. Як тільки доблесні війська України проженуть злочинців планетарного масштабу, на місці колишньої Каховської ГЕС і греблі, яка десятиліттями тримала величезний масив найдорожчого для маловодної країни ресурсу, знову закипить робота.
Кабінет Міністрів затвердив постанову про експериментальний проєкт із початку відбудови Каховської ГЕС.
«Проєкт розрахований на два роки. На першому етапі спроєктуємо всі інженерні конструкції, підготуємо необхідну базу для відновлення. Другий етап розпочнеться після деокупації територій, де розташована ГЕС. Він передбачає власне будівельні роботи», – поінформував під час засідання уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
«Нова станція буде більш потужною, – наголосив генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота. – До підриву вона виробляла 340 МВт, і ми планували побудувати ще одну станцію на 220 МВт. Тепер це буде одна станція потужністю 550 – 600 МВт. Але більш точно ми будемо це знати, коли зможемо побачити, в якому стані перебувають залишки 12 прольотів греблі».
Очільник «Укргідроенерго» наголосив на тому, що відбудова Каховської ГЕС вестиметься з дотриманням усіх новітніх екологічних вимог: «Риба, яка буде заходити з моря до Каховського водосховища і далі до Запоріжжя на нерест, має це робити без перешкод. Це екологічні вимоги, які при будівництві станції ми маємо виконувати, як це робиться в сучасному світі. Тому проєкт станції буде проходити, серед іншого, і екологічну експертизу».
Словом, із надією – сподіваємося.
Василь ПІДДУБНЯК, Анатолій ЖУПИНА.
Фото Сергія НІКІТЕНКА.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Публікуючи цей матеріал, редакція газети «Новий день» не вважає думку поважних науковців і спеціалістів з питань АПК істиною в останній інстанції. Ми запрошуємо до обговорення цьоговажливого питання всіх бажаючих (анонімні листи не розглядатимуться). Адреса редакції: newdayua@ukr.net