Вже другий рік Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» відбувся в екстремальних умовах – все через війну. Разом з тим, частину його програми вдалося реалізувати в Херсоні, звільненому від окупантів. Як проходив 25-й театр фест, розповів генеральний директор-художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша Олександр Книга, Із засновником «Мельпомени Таврії» спілкуємося у Вінницькому обласному театрі ім. Садовського, де відбувалася вистава в межах фестивалю.

–Ще на початку року Ви запевняли, що ювілейний фестиваль «Мельпомена Таврія» відбудеться в будь-якому разі. Але які тоді були думки? Вийшло, як задумувалося, чи не зовсім?

-В принципі, ми мали надію, що фестиваль відбуватиметься повністю в Херсоні. Тому й запланували його на вересень. Думали, до осені вже точно з лівого берега виженуть окупантів, і будемо в Херсоні вільно крокувати карнавальною ходою. Та не так сталося, як гадалося. Віримо в перемогу і оптимізм не згасає, але ще влітку було розуміння, що треба шукати інший формат. І тоді ми придумали, що 25-та «Мельпомена» відкриється одночасно в 25-ти театрах. Бажаючих приїхати виявили близько 20-ти театрів. Ми б,  може, їх і прийняли, але ж в Арт-хабі в укритті зовсім маленька сцена. Приїхали до нас тільки три театри.  Плюс – ми свою прем’єру показали – виставу «Позивний «Горобчик».

Дуже потужна постановка за п’єсою Наталки Ворожбит «Погані дороги». У  межах фестивалю ми її показали також у Миколаєві та Одесі. Це знакова робота. Пам’ятаєте ж, що попередня прем’єра у нашому театрі відбулася 23 лютого 2022-го. А на ранок була війна…

-За які кошти вдалося провести фестиваль?

-Нас підтримав USAID, дуже дякуємо їм. До речі, вперше за історію «Мельпомени» на мене вийшли люди й запропонували допомогу. Бо вічно шукаєш, просиш депутатів і т.д. І от USAID почули, що ми працюємо, до Херсона приїздила вся команда цієї організації, включно з керівником. Вони переконалися, що ми ще волонтеримо. Ви б бачили зараз сцену театру, вона забита «гуманітаркою». Тобто, отака сюрреалістична «вистава» відбувається. Ще  гості спустилися в бомбосховище,  а там музиканти грають. Якраз готували нову програму. І представники донора, під враженням сказали: «Так, ми будемо вам допомагати». USAID, до речі,  фінансово підтримує наших людей,  які в самому Херсоні працюють. Також міжнародна організація купує нам апаратуру. Ну і підтримала фестиваль.

-Наскільки складна зараз фінансова ситуація у театрі ім. М. Куліша?

-Ну знаєте, що квитки ми не продаємо. Все, що показуємо, для глядачів безкоштовно. Маємо шалену заборгованість – півтора мільйони гривень за світло і газ. Парадокс у  тому, що енергетичний монополіст позивається до суду… за те, що світлом користувалися окупанти. Звісно, ми  відвоюємо, бо правда на нашій стороні. Але ж це все нерви. І я звернувся до влади: йде зима, треба кошти на опалення. Розморозимо систему і що потім буде? Треба зараз утримувати будівлю в належному стані, щоб потім не боротися з наслідками.

-Чи доводилося змінювати якісь плани через сьогоднішні реалії вже під час організації фестивалю?

-Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка подав заявку на участь у «Мельпомені». І тут у нього прилітає російська ракета… Але на третій день після трагедії колеги мені телефонують: «нічого не подумайте, виставу ми граємо…». У них є така «Біла сцена», там і показали виставу на відкритті фестивалю. Ми трохи допомогли Чернігівському театру, відправили половину коштів, зароблених на гастролях. Це, знаєте, як за принципом – бідний допомагає бідному.  

-Знаю, що були вистави за кордоном у межах «Мельпомени Таврії». Хто підтримав фестиваль?

-Португалія, Туреччина, Німечина, Словаччина. Просто зараз не сезон у театрів. Вони відкриваються в жовтні. Ми все це розуміли. Але багато наших  друзів з-за кордону телефонували, надсилали повідомлення з вітаннями.

Це не є проблемою, що менше вистав за межами України. Головне, що ми її саму знову об’єднали, величезний  творчий потенціал, відчувши плече один одного. Дуже знаковим для мене, до речі, було, коли одразу після підриву окупантами Каховської ГЕС до нас приїхали колеги з театрів. Директор Рівненського театру завантажив два автобуси з одягом, насосами, продуктами і сам прибув особисто, подолавши понад 800 кілометрів, у підтоплений Херсон. Одеський театр збирав гроші на мотори для човнів. Київські театри теж купували човни і ще – насоси. Так що у горі ми були разом і в радості теж разом, коли робили фестиваль.

-Фінал фестивалю відбувся у п’ятьох великих містах, зокрема, в Києві. Розкажіть про це.

-Закривали «Мельпомену Таврії» ми, зокрема, в центрі Козловського. Був творчий вечір народної артистки Лариси Кадирової, до її ювілею. Знаменита актриса, перебуває у штаті Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша. Зараз у репертуарі столичного театру наша моновистава «Юстина», яка раніше мала назву «Не плачте за мною ніколи».

-Вже 25-й фестиваль відгримів, попри все. Скажіть, чи думали Ви колись, що прийдуть такі екстремальні часи?…

-Та хто ж думав, що почнеться повномасштабна війна і російські окупанти захоплять Херсонщину? Ми, виховані на розповідях мам і бабусь про німецьку окупацію у Другу світову і самим потрапити в окупацію… Ну це просто був шок.

-Скільки людей зараз працює у театрі ім. М. Куліша?

-Колектив, в принципі, увесь на місці, за винятком кількох колаборантів, звільнених давно. Зараз у Херсоні у нас 50 працівників – трохи творчих і в основному – обслуговуючий персонал, який підтримує стан будівлі театру. Ми ж готуємося до відновлення вистав, тобто, думаємо про завтрашній день.

-Олександре Андрійовичу, що хотіли б передати херсонцям?

– Сказати хочу, щоб наші земляки думали про повернення. Тому що нам з вами разом відновлювати наше місто і нашу область. Нам всі допоможуть, але ми маємо повернутися і бути вдома. І ювілейний фестиваль відбувся з меседжем «Ми вдома».

Спілкувалася Марина САВЧЕНКО

Фото – театр ім. М. Куліша та Олександр Книга.