Херсонці, зокрема, й вигнані війною, розкидані по Україні і світу, з болем сприймають новини про руйнування будь-чого у рідному місті. Таким був і «приліт» у будівлі бібліотек. Разом з тим вражає сила духу працівників книгозбірень, завдяки яким заклади працюють. Сьогодні спілкуємося з Ольгою КРИЖАНОВСЬКОЮ – в. о. директора Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки. Ця мужня жінка пережила окупацію Херсона і залишається в місті, яке ворог щодня криє обстрілами.

– Пані Ольго, наприкінці минулого року ваша бібліотека здобула перемогу в серйозному конкурсі. Будь ласка, розкажіть про це.

– Наш методичний центр «Національна бібліотека України для дітей» вже сьомий рік поспіль проводить всеукраїнський огляд-конкурс обласних бібліотек для дітей. По суті, це підсумок року, того, що обласні бібліотеки для дітей робили такого важливого, інноваційного для своїх користувачів. Журі визначає кращих із кращих. Вже понад 25 років наш заклад проводить програму «Канікули з книгою». Це завжди було масштабно, багато дітей відвідували наш заклад. Зараз ми все це зробили дистанційно. У нас 10 структурних підрозділів, і у кожного був свій напрям. Наприклад, IT-технології, читання для підлітків і т. д. Я запропонувала молодшому відділу зробити «Літо з супергероями». Колеги розробили дійсно класну, драйвову програму і наших користувачів щотижня залучали, в основному, публікаціями у блозі на сайті. Мета – відкрити сучасну українську і зарубіжну літературу з тим, щоб привернути увагу дітей до супергероїв у книжках. Паралелі ми провели, звісно ж, з нашими воїнами. Реалізувавши цю програму, бібліотека подала її на конкурс. Окрім диплома, роботу відзначили кубком та добіркою книжок. Близько 400 примірників надійде до Херсона поштою.

– Але ж коли стало відомо про перемогу бібліотеки в конкурсі, вже була зруйнована ворогом її будівля. Що ж тепер, коли книгозбірня – без приміщення?

– Перший удар по будівлі був у січні 2023 року. Тоді трохи пошкодило дах і вікна. Частина колективу, яка перебуває у Херсоні, працювала весну-літо, в очікуванні звільнення лівобережжя. Але, на жаль, восени ситуація погіршилася. А 24 листопада у бібліотеку було два «прильоти».

Суттєво зруйновано стелю, вхід, двері, вікна, а от фонд зберігся. Протягом двох днів за усним дорученням ОВА найціннішу частину фонду (а це дуже багато) ми евакуювали, разом з технікою, меблями. Це було досить складно, тому що там, біля Дніпра, самі знаєте, що відбувається. Всередині залишилися російськомовні видання – те, що не становить такої вже цінності. А колектив працює і офлайн, і онлайн. Мої колеги проводять заходи за допомогою зуму чи інших програм: по-перше, з учнями херсонських шкіл, з дітьми із закладів лівобережжя. До нас звертається вся Херсонщина. А щодо роботи офлайн, я разом зі співробітниками, перебуваючи в Херсоні, в укриттях, у безпечних місцях проводимо заходи з популяризації читання. Також влітку ми ініціювали проєкт «Мандрівний хаб стійкості». Нам допомогли волонтери з трансфером. Протягом трьох місяців (субота-неділя) ми їздили в деокуповані села. Привозили розробки бібліотеки – краєзнавчі великі карти, з якими можна гратися просто на свіжому повітрі, настільні карти. Це заходи для дітей, розраховані на цілий день.

До речі, не живу за принципом «вище, швидше, сильніше», для мене важлива якість. Просто для розуміння: десь 70–80 заходів ми щомісяця проводимо. Тематика різноманітна: і до державних свят, до визначних дат, де популяризуємо українську книжку, віртуальні виставки за творчістю того чи іншого письменника.

Наші читачі – в Польщі, Румунії, Львові, Києві тощо. Дитина заходить на сайт, на Фейсбук-сторінку – і вона вже зайнята електронною виставкою. Окрім книжок, ілюстрацій, фрагментів творів, там ще є завдання, нескладні ребуси, запитання-відповіді.

– А скільки читачів бібліотека мала до вторгнення?  

– Понад 20 тисяч. Наш заклад – обласного рівня, ми мали величезну кількість читачів. Зараз, звісно, менше. Але ж ми залишаємося осередком просвіти і культури для дітей та підлітків, і не лише на Херсонщині, адже більшість читачів перебувають в інших регіонах України та за її межами. До речі, наші співробітники, які, втікаючи від війни, виїхали за кордон, волонтерять там, працюючи з українською малечею, проводять клуби дитячого розвитку. У нас достатньо творчий, креативний колектив, і навіть у складних обставинах люди знаходять можливість реалізуватися.

– Боюся уявити, як працівникам було в окупованому Херсоні. Напевно, окупанти тиснули?

– У перші дні, коли армія рф ще не заходила в Херсон, ми встигли вивезти основну матеріально-технічну базу. Звісно, потім боялися обшуків. Ходили так, «городами», поглядали на бібліотеку. На початку літа 2022-го вони розібралися зі школами: потрібно ж було доводити думку «россия здесь навсегда». А наприкінці літа вже й до нас приходили, запрошували на роботу. Ніхто з колективу не пішов на співпрацю з окупаційною владою. А десь у вересні вони зламали двері, незрозуміло, для чого, зробили вигляд, що бібліотека працюватиме. Заховали українські книжки, поставили російські, провели якийсь захід. А перед тим, як виїхати, все покрали…

– А що забрали, техніку, мабуть?

– Тільки не смійтеся – два нових холодильники вивезли. Їх не цікавили книжки, навіть меблі, гарні штори. Цікавили відра, драбина, чашки, віники, граблі. А дорогу веб-камеру, яку ми придбали за грантом, залишили. Можливо, окупанти просто не розуміли, що це таке. 13 грудня 2022 року, з дозволу поліції, ми зайшли в бібліотеку і почали потроху працювати. Потім був перший «приліт», про який я вже говорила. Тоді стріляли не так інтенсивно, як зараз, і тому ми обережно відчиняли будівлю і все робили, що треба. І мені ніщо не заважало ходити до бібліотеки, я могла взяти участь у будь-якій конференції в зумі, влітку побілити дерева. Зараз же ворог обстрілює дуже жорстко. Як керівник я розумію, що є кримінальна відповідальність за мої рішення і життя людей. Тож усі в нас працюють дистанційно, виконують різні доручення і свою зарплату відпрацьовують. Не хочу щоб хтось наближався до будівлі бібліотеки. Адже і її, і книжковий фонд можна відновити, а от життя не повернути.

– Прийшов новий 2024 рік, попри все. Будівля бібліотеки розбита, книжки вивезені, нові ж, якщо будуть, занести нікуди. Які перспективи?  

– Скажу так, я своє ще 24 лютого відридала. Через тиждень-два відпустило. Дивіться, є така чудова бібліотека – Донецька обласна, яка була розташована в Маріуполі. Зараз це «бібліотека у валізі». І ніякої проблеми немає, ніхто не втратив кваліфікацію. Головне, що Херсон – в Україні, всі співробітники живі, здорові, виконують свої обов’язки. Відгонять окупантів з лівого берега. Почнуть відбудовувати бібліотеку, завеземо цінний книжковий фонд. Усе буде добре. Звісно, я розумію, що насамперед потрібно буде відновлювати житло, школи, дитсадки, але дійде черга й до бібліотек.

– Величезна дяка Вам – за професіоналізм, небайдужість і незламність. Дійсно, після такого спілкування сльози на очі навертаються. Знаю, що Херсон тримається завдяки його незламним людям, і бібліотекарі – серед них.

– А ще можна хвилиночку уваги? Не знаю, чи це в межах вашого інтерв’ю, але хочу сказати: вже можу хрестити кожному ХОКАРСівцю і рятівнику дитину, бо всі знають мене в обличчя. Це хлопці, які книжки в мішках виносили. А коли приїхали фахівці з «Херсонгазу» заварювати трубу в нас після «прильоту», бригадир, який мені в батьки годиться, підійшов зі словами: «Не переживайте, збудуєте нову бібліотеку. Та все буде добре!». Коли такі люди поряд, дійсно не так страшно.

– Схоже, моє наступне інтерв’ю буде з кимось із цих «титанів», які заштопують наш поранений Херсон…

Спілкувалася Марина САВЧЕНКО.