Комунальний заклад Херсонської обласної ради спеціальний будинок-інтернат для чоловіків – таку довгу назву має установа у тимчасово-окупованому селі Чумацький Шлях Новотроїцької селищної ради Генічеського району. Окупанти назву скоротили до «геріатричного пансіонату», а саме село називають тепер так, як і до декомунізації – Володимиро-Іллінкою.
А в інтернаті поселили також і жінок. Недавно окупанти віднайшли інформацію, що будинку престарілих, як коротко називають його жителі села, виповнилось 32 роки. Окупаційна «Комсомольская правда» підготувала до «ювілею» велику статтю. З неї дізнаємся, що у стінах закладу нині мешкають 32 (яке «магічне» число) пацієнта, 14 з яких – інваліди (8 – маломобільні). Серед пацієнтів пропагандисти знайшли 84-річну Ольгу Іванівну з Кардашинки. Жінка глуха, а після підриву окупантами Каховської ГЕС залишилась без будинку і без сина, хоча росіяни запевняють, що останній – живий. Ще одна пацієнтка все життя пропрацювала вчителькою, має онкологічне захворювання, а донька приїхати до неї не може, бо опинилась аж у Лондоні.
Цікавими пацієнтами є колишні ув’язнені. Або, як називають їх пропагандисти, «одинокі старики з татуюваннями». Таких у «пансіонаті» шестеро. Для того, аби вони не забули роки у неволі, а інші, щоб не думали, що вони і справді у пансіонаті, окупанти вирядили всіх в однакові чорні двобортні шинелі. «Прокурорські», – іронізує у матеріалі окупаційний директор закладу андрій сітніков. І пояснює, що такий верхній одяг старикам привезли від «Матерів Калінінграду» (правильно організація називається Калінінградським регіональним громадським рухом «Солдатські матері Калінінградської області»).
Пізніше окупаційний телеканал «Таврия» зізнався, що старих і хворих пацієнтів «геріатричного пансіонату» ще і примушують працювати. Зокрема, сіяти газонну траву та висаджувати дерева і кущі. Навіть фото відповідні показали.
На жаль, мусимо констатувати, що при цьому пенсіонери мають дякувати долі за те, що поки залишаються живими, адже керувати закладом окупанти доручили людині без жодних моральних принципів, яку у гонитві за грошима нічого не зупинить.
Тож кілька слів про севастопольця андрія сітнікова. Окупаційна севастопольська газета «Объектив» ще у 2020 році писала про нього так: «Севастопольський псевдоактивіст, керівник, як він сам себе величає, громадської організації «Блокпост Севастополь» Андрій Сітніков намагається збагатитись на міській землі». Ця істота, за даними видання, прикриваючись турботою про екологію, кілька місяців закликала громадськість знищити яблуневі сади і сільгоспугіддя у долині річки Бельбек. Мовляв, вони добривами отруюють довкілля. Насправді ж його цікавила земля, запевняли працівники окупаційного видання. Інше видання «Форпорст-Севастополь» писало, що до окупації Криму сітніков був депутатом Верхньосадівської сільської ради і входив до земельної комісії. Депутати у тій комісії, запевняють автори матеріалу, займались дерибаном землі. 12 соток собі у селі Поворотному цієї сільської ради вхопив і андрій сітніков. Отриману ділянку перепродав. У 2014 році сітніков почав шукати прибутки в іншій сфері – у російській політиці. За даними багатьох «патріотичних» видань, він став активістом «русской вєсни». Окупанти прийняли його, як свого, бо свого часу служив у внутрішніх військах МВС СРСР. «Хто б що не заявляв заднім числом, наше місто ніколи не було українським, – розповідав тоді зрадник окупаційному СТВ (Севастопольському телебаченню). – У моїй долі були різні етапи боротьби за «русскій мір» для Севастополя». Далі «активіст» розповів, як конфліктував з Меджлісом кримськотатарського народу, охороняв пам’ятник Катерині ІІ, організовував футбольні турніри для дітей, використовуючи російську символіку, закликав севастопольців облаштовувати блокпости і т. д. Мабуть, тепер у Криму гроші закінчились, тож шахрай сітніков подався заробляти рублі на Херсонщину.
Борис ВИНОГРАДОВ.