Херсонські журналісти розповіли у Чилі про тортури і полон.
З 2 по 4 травня ЮНЕСКО проводила Глобальну конференцію, яка відбулася на південноамериканському континенті, у Чилі! І саме тут, на іншому від України кінці планети, у Сантьяго – столиці Чилі, світова медіаспільнота і громадськість мали змогу почути з перших вуст про переслідування, викрадення і тортури відносно українських журналістів, які мали місце під російською окупацією на території Херсонської області з перших днів повномасштабного вторгнення.
Дискусія з теми «Атаки на журналістів під час повномасштабного вторгнення» була організована у рамках Всесвітнього дня свободи преси, який щороку відзначається 3 травня. Учасниками заходу стали херсонські журналісти Анжела Слободян та Олег Батурін, які багато років працюють в українських медіа і впродовж перших місяців окупації Херсонської області через свою професійну діяльність потрапили в полон російських окупантів.
Олег Батурін був схоплений у березні 2022 року в рідній Каховці, просто на вулиці. На той момент він працював кореспондентом обласної газети «Новий день» та очолював громадську організацію «Медіа клуб громадського діалогу «Європростір». У полоні пробув 9 днів.
Анжелу Слободян викрали у липні 2022-го. На момент повномасштабної війни вона працювала кореспондентом телеканалу «Україна» і ціною власного ризику продовжувала фіксувати присутність у Херсоні російських окупаційних військ на власний мобільний телефон та виходити в ефіри студії у Києві. Одного дня окупанти викрили місце, в якому працювала українська журналістка, і відвезли її до катівні. У полоні журналістка перебувала 31 день.
Дискусію про атаки на журналістів разом із херсонськими медійниками готувала Наталя Гуменюк – українська журналістка, яка спеціалізується на репортажах із зон конфлікту, засновниця і генеральна директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу, а також співзасновниця The Reckoning Project, який документує воєнні злочини, скоєні під час війни. Вона розповіла колегам з усього світу, якою ціною журналісти доносять правду про війни, що відбуваються на планеті.
Так, від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинуло 70 журналістів, 10 з них – під час виконання професійних обов’язків. Також зафіксовано щонайменше 24 випадки захоплення або викрадення журналістів окупантами і 14 вважаються зниклими. Такі дані станом на початок 2024 року навели Інститут масової інформації та Національна спілка журналістів. Крім того, понад 30 українських журналістів перебувають у неволі внаслідок незаконних затримань, захоплень у полон, облудних звинувачень і фальсифікованих «судових процесів» російських окупантів на території України.
Захід медійників, присвячений війні в нашій країні, став унікальним за своєю тематикою під час проведення Глобальної конференції ЮНЕСКО у Чилі. Цього року конференція була присвячена екологічним проблемам. Водночас організатори активно підтримали ініціативу The Reckoning Project виступити на майданчику світового рівня з однією з найболючіших проблем європейської країни, яка сьогодні переживає війну. На початку дискусії було представлено короткий документальний фільм «Доступ до інформації. Репортажі з окупації» від Лабораторії журналістики суспільного інтересу та The Reckoning Project. Він заснований на спогадах Олега Батуріна та Анжели Слободян під час їх незаконного затримання окупаційною владою і перебування в неволі. Водночас це дві окремі унікальні історії про незламність українських журналістів, які змогли вибратись із окупації та продовжують працювати у медіа, приділяючи більшу частину своєї роботи висвітленню теми війни в Україні.
І Олег Батурін, і Анжела Слободян, попри всі кола пекла, які вони пройшли в катівнях російських окупантів, після звільнення повернулися до журналістської діяльності. Олег збирає свідчення жителів Херсонської області про воєнні злочини РФ на окупованій території, що мали місце від початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні включно.
Він зустрічається по всьому світу з потерпілими, які змогли вижити, виїхали з окупації і готові відкрито говорити про свій трагічний досвід. Також він активно висвітлює екологічні наслідки підриву Росією Каховської ГЕС, скоєного в червні 2023 року, і це вважається найбільшою екологічною атакою РФ під час війни. Анжела зняла документальний фільм «Навала».
Ця робота присвячена першим дням окупації Херсона, в її основу покладено епізод обстрілу карети швидкої допомоги. Невдовзі після того, як сталася ця трагедія, Анжела змогла взяти свідчення у фельдшера, який був поранений, проте вижив і погодився поділитися спогадами про пережите. Телемедійниця продовжує документувати багато інших епізодів негуманного поводження російських окупантів стосовно українців. Наталя Гуменюк наголосила, що діяльність таких журналістів є важливою силою у боротьбі з російською пропагандою, у фіксуванні воєнних злочинів РФ для притягнення окупантів до відповідальності за скоєне, а також, в майбутньому, для підготовки історичних документів про вчинення злочинів проти цивільного населення. Так, у лютому минулого року Анжела Слободян дала свідчення у Народному суді в Гаазі, і ця інформація увійшла до доказової бази здійснення російською владою злочинів проти людяності, що мала місце на окупованій Херсонщині. У свою чергу Олег Батурін спільно з The Reckoning Project зібрав вже сотні свідчень, які будуть доказовою базою у порушенні справ проти людяності.
На фото: Андреа Молетто Родрігез, Наталя Гуменюк, Олег Батурін та Анжела Слободян (зліва направо).
Журналісти з усього світу на конференції у Чилі висловили вдячність своїм українським колегам за ту роботу, яку вони виконують вже понад два роки, працюючи в умовах жорстокої війни у самому центрі Європи, і залишаються відданими своїй професії, попри всі ті загрози, які чатують на працівників медіа у зоні бойових дій та на окупованих територіях.
Артем БІЛЕНКО.