«Він загинув смертю хоробрих, але він загинув за світле майбутнє, – так окупаційний губернатор Володимир Сальдо розповів про ліквідованого окупанта Валентина Свірського, вручаючи окупаційний орден мужності його матері. – Мама хоч і плакала, але розуміє. Говорила: так, ми народжуємо синів для себе, але у тому числі, і для батьківщини».
Треба сказати, що за свого сина жителька Маячки колишнього Новотроїцького району Світлана Свірська отримала майже максимум. Те, що вбитого на війні сина можна обміняти на щось матеріальне, жінка зрозуміла ще у травні цього року, коли випросила в окупаційного прокурора Херсонської області новий… паркан. Просто поїхала до нього на прийом з інформацією про те, що її син загинув за Росію і Путіна.
11 травня якраз було півроку з дня загибелі. Окупаційний телеканал «Таврия» навіть сюжет про це тоді зняв. Окупаційний прокурор «розчулився» і виділив пенсіонерці будматеріали і бригаду монтажників. Так у неї з’явився новий паркан.
І вже це могло бути вигідним обміном для прибічниці окупантів, але вона попросила ще новий дах і допомогу з пенсійними виплатами. Чи отримала те, невідомо, але днями про неї знов згадала окупаційна влада, викликавши у Генічеськ за орденом.
Чи то марна річ їй не сподобалась, чи «губернатора» злякалась, але цього разу матір окупанта перед камерою заплакала. Ще і виставила себе обманутою. Мовляв, син сказав, що їде у Севастополь на заробітки, а сам пішов на «сво». Та заробити 38-річному маячанцю довелось лише кулю. Не те що його матері!.. Як добре, що таких свірських на українській Херсонщині – одиниці. Як добре, що воїнів ЗСУ з нашого краю – тисячі!
Борис ВИНОГРАДОВ.