Знакові дати двох дружніх країн співпали, мабуть, невипадково. 24 серпня в Україні відзначають День Незалежності, а кількома днями раніше, 20 серпня, Естонія святкує День відновлення незалежності, який також починає свій відлік у 1991 році. З нагоди цих двох подій минулої суботи, 17 серпня, Союз українок Естонії організував український сімейний торжок. У самому центрі Таллінна, на гірці Хар’ю, зібралися 10 українських мисткинь, які презентували свої вироби, виготовлені власноруч.
Ярмарок став справжнім святом для людського ока, адже стільки яскравих барв, стільки вибагливих візерунків і таке розмаїття творчих втілень в одному місці можна побачити не щодня! А тут обирай, що до душі: українські обереги, як-от лялька-мотанка, жіночі прикраси в етностилі, віночки з барвистими стрічками, народні іграшки різної фактури – з дерева, фетру, вовни, мило ручної роботи, а точніше українські квіти з мила та багато іншого… А ще на ярмарку можна було придбати українські книжки для дітей з казками та віршиками про Україну!
– Наш торжок недарма називається сімейний! – зауважує голова Союзу українок Естонії Лілія Іванченко. – У ньому беруть участь цілими родинами: і справжні дорослі майстрині, і їх діти, які або допомагають, або вже продають свої вироби. Але дуже важливо, що тут у нас усе виготовлено своїми руками, з душею, від українок, які прагнуть привернути увагу і талліннців, і гостей естонської столиці до української культури через свої роботи!
Пані Лілія також презентувала нам благодійну лотерею. Її «родзинка» в тому, що вона безпрограшна, та ще й в якості подарунків саме продукція українських мисткинь-учасниць ярмарку.
– Усі в нашій організації зголосилися, що кошти, виручені від лотереї, ми відправимо багатодітній українській родині. Це дитячий будинок сімейного типу у місті Дніпро, де виховується десятеро дітей. Союз українок Естонії вже давно контактує з цією родиною, у ній є діти різного віку, а також дітки з особливими потребами, і ми неодноразово їх підтримували і залюбки робитимемо це ще і ще, – розповіла Лілія Іванченко.
Український сімейний торжок також згуртував усіх бажаючих спробувати щось виготовити власними руками. Мисткині проводили майстер-класи зі створення ляльки-мотанки, брошок, брелоків з фетру та брелоків з намистинками.
Ініціаторка проведення українського сімейного торжка – членкиня Союзу українок Естонії Ольга Лавренко, як і тисячі багатьох інших українок, опинилася в Таллінні через війну в Україні. Вона з міста Краматорськ Донецької області. Упродовж 12 років займається рукоділлям: вишиває, шиє іграшки з фетру, флісу, плюшу та інших тканин. Її яскраві іграшкові коти з фетру весело махають лапами і першими зустрічають відвідувачів українського сімейного торжка на гірці Хар’ю. Поряд з нею старша донечка-школярка, яка вже не просто допомагає мамі, а й продає власноруч виготовлені прикраси з намистин: браслети, сережки, підвіски та різні брелоки.
– Коли ти – творча людина, для тебе дуже важливе спілкування з людьми. Тут, на ярмарку, ти бачиш реакцію людей на свої роботи, і це неабияк надихає. Коли я звернулася до наших мисткинь в Естонії з пропозицією долучитися до нашого сімейного торжка, усі із задоволенням погодилися на участь. Так, зрозуміло, що творча справа – це не та робота, яка дає великий заробіток. Але це робота для душі! І я особисто напередодні ярмарку могла сидіти за виготовленням виробів цілими ночами, по кілька ночей поспіль, але мені це було не важко.
Ще одну українську творчу родину на ярмарку представляла мисткиня Анастасія Синявська. Повз її вишукані прикраси в українському стилі – коралі, ґердани, силянки, кризи, сережки з бісеру – не могла пройти жодна жінка. Зупинялися, приміряли і залюбки купували!… З першого погляду видно: в Анастасії золоті руки! Такі гарні і витончені в неї роботи! Та серед прикрас на вітрині мисткині також «вишикувалися» мініатюрні українські красуні – ляльки-мотанки. Виявляється, їх виготовляє мама Анастасії – пані Світлана. Професійна кравчиня, яка все життя шила одяг, виготовляла іграшки та різні поробки, вона прищепила любов до рукоділля й доньці. До війни родина жила в Маріуполі, а коли почалася повномасштабна…, евакуювалися до міста Лозова Харківської області. Згодом Анастасія з трьома дітками переїхала до Естонії. Пані Світлана теж була з ними, але туга за Україною спонукала її повернутися назад. Тепер саме у Лозовій жінка виготовляє ляльки-мотанки і потім надсилає готові роботи доньці.
– Аби не так сумувати за втраченим у Маріуполі, мама знайшла у ляльках-мотанках своє заспокоєння і втіху… Усе почалося з того, що якось мама пошила таку ляльку для себе. У неї було не просто вбрання в українському народному стилі, а ще й оздоблене бісером – вишиваночка, фартух… Коли я побачила, наскільки гарно вийшло, то запропонувала робити це на продаж, і мама погодилася. Тепер маємо таку чудову родинну співпрацю! – з гордістю і теплою усмішкою розповіла Анастасія.
А от у пані Тетяни Івушкіної ляльки-мотанки в іншому унікальному стилі. Це дуже милі «дівчата» з веселими косичками, які повністю сплетені з яскравих барвистих вовняних ниток, чимало з них – у кольорах українського, естонського прапорів та їх поєднання. Беручи таку ляльку до рук, відчуваєш глибоку і потужну силу української народної традиції. І це неспроста.
Пані Тетяна відома тим, що понад 10 років тому почала створювати український музей в Естонії, у місті Кохтла-Ярве. Офіційно він був відкритий у 2021 році, але практично існує з 2014-го. Це музей українського побуту, української культури, й етнографії. У ньому кожна річ – з українською душею! Один із найдорожчих для пані Тетяни «експонатів» – вишита льоля, яку їй особисто надіслала херсонська майстриня після деокупації Херсона.
Символічно, що тут, прямо на українському сімейному торжку, пані Тетяна також не припиняє виготовляти мотанки: працює над власним ексклюзивом – «пеленашечками», як їх називає сама мисткиня. Ляльок у вигляді немовлят пані Тетяна виготовляє для воїнів ЗСУ. Такий оберіг із глибоким змістом кожен український захисник може покласти до своєї кишені з найсвітлішими думками.
– Коли передаю їх до України, завжди пишу побажання з тим, щоб було до кого повертатися і щоб нашому роду не було переводу. На кого вдома чекає дитина, тому захисникові про неї нагадуватиме ця «пеленашечка», а в кого ще немає дітей, нехай обов’язково вони з’являться! – каже українка Тетяна Івушкіна.
Український сімейний торжок напередодні найбільших державних свят Естонії та України відбувся у Таллінні вперше. Союз Українок в Естонії впевнений, що це нова чудова традиція, яка обов’язково приживеться і матиме своє продовження з року в рік, адже запит на все українське лише зростає. А зважаючи на те, що Таллінн – одна з найулюбленіших багатьма туристами балтійських столиць, український hand made від наших мисткинь поїде до багатьох країн. А разом з цими виробами розійдуться по світу часточки української культури, часточки великої душі незламного народу України.
Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.
Фото автора.