День державного прапора Росії на окупованому лівобережжі Херсонської області окупанти і колаборанти відзначили з розмахом. Піснями, танцями, автопробігами. А ще радісними фотографіями з заходів. На одній з них бачимо голову окупаційної адміністрації Нижньосірогозького «муніципального округу» Владислава Нікітенка з дівчинкою на фоні пам’ятника Т.Г. Шевченку.
Та що це за дивний чотирикутник поряд з портретом Кобзаря?
Якщо захочемо побачити, яким був пам’ятник нашому великому поету на центральній площі Нижніх Сірогоз біля ЦКД, на книжці з червоного граніту зможемо прочитати рядки з поезії «До Основ’яненка»: «Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине… / От де люде, наша слава. / Слава України!»
Звісно, російським імперцям такі слова – як кістка у горлі. Ще за життя посіпаки російського царату жорстко цензурували Кобзаря, їх нащадки вирішили стерти його слова з пам’ятника. Прийде час – і взагалі його знесуть. Як знесли 23 вересня 2022 року на тій самій площі (у протилежному від Шевченка її кінці) пам’ятник загиблим учасникам АТО. Поки що на всяк випадок Тараса Григоровича не чіпають. Аби народ зайвий раз не тривожився, мабуть.
Дісталось кам’яному Кобзареві і у Генічеську. Бюст у парку його імені також поки цілий, але просто над ним на антивандальному ліхтарі повісили прапор ненависної поету імперії. А на вході до парку після «реставрації» чомусь зникли слова: «імені Тараса Шевченка».
Борис ВИНОГРАДОВ.