Цими вихідними, 14 та 15 вересня, у самому серці Таллінна відбулися щорічні Дні народів Естонії. Свято традиційно організовувала Асоціація національних меншин Естонії, яка була заснована у 1988 році і сьогодні об’єднує 34 національні організації. На Ратушній площі зібралися представники етносів, які проживають в цій балтійській країні. Звичайно, свято не могло відбутися без українців! Адже нині українська діаспора в Естонії становить понад 60 тисяч людей і є другою за своєю чисельністю. До Асоціації національних меншин Естонії входить декілька українських організацій, які діють в Естонії, зокрема це Конгрес українців в Естонії, Союз українок Естонії та український фольклорний ансамбль «Журба». В якості партнера Асоціації нацменшин виступає Асоціація українських організацій Естонії. Усі вони стали одними з найяскравіших учасників святкової концертної програми та масштабного етно-ярмарку.
Вареники з картоплею та смаженою цибулею, вареники з капустою, вареники з капустою та грибами, вареники з вишнями, вареники з сиром, млинці з м’ясом, львівський сирник, бабусині пиріжки з капустою, пиріжки з яблуками, булочки з маком, Карпатський чай! Не дивно, що з перших хвилин свята і впродовж двох днів біля ятки Союзу українок Естонії весь час юрмилися люди. Ковтаючи слинку, гості захоплено спостерігали, як у каструльках весело киплять пухкі українські вареники і чекали своєї черги, аби теж скуштувати один із найвідоміших українських брендів! Голова Союзу українок Естонії Лілія Іванченко з посмішкою зауважила: «У нас усе купують, а вареники – найбільше!».
Окрім багатогранної національної кухні представниці Союзу українок Естонії вабили й унікальним старовинним вбранням! Ольга Литвин, Віра Пахольчак та інші жінки на честь свята вдягли вишиті сорочки, камізельки, які є справжніми реліквіями їх родин. Гості свята не раз просили жінок сфотографуватися разом, адже українки, та ще й у національному вбранні – це найгарніші жінки у світі!
По сусідству не менш жваво ярмаркував український фольклорний ансамбль «Журба». Його стіл так і ломився від здобних пиріжків із різною начинкою. Тут пиріжки і з м’ясом, із капустою, і з вишнями, і з яблуками! Великі рум’яні пампушки із часником та зеленню! У маленьких пузатих баночках милував око своїм сонячно-бурштиновим кольором мед – щойно з пасіки! Для шанувальників гастрономічної екзотики – варення з помідорів! Усе розліталося на «ура»! Ну а від аромату «українських снікерсів» – бутербродів із салом на шматочку чорного хліба – взагалі не можна було встояти! Пані Лідія Лейбюк – справжня українська господиня, для такої страви приготувала аж три види сала: традиційного посолу, копчене та з солоне сало, притрушене червоним перцем. З’їдаєш один такий «український снікерс» й усвідомлюєш, що це лише початок! Запивати все це пані Лідія зі своїм чоловіком Володимиром пропонували справжньою українською варенухою!
– Варенуха – дуже відомий напій на Україні! З медом, з корицею, з перцем, з різними пряними травами! Раніше пили не горілку, а ось такі речі. Хіба що багаті люди додавали зовсім трішки алкоголю, – розповідає господиня. – А п’яніли насправді від перцю, тобто варенуха з перцем завжди була дуже добра!
Якщо ж гості бажали зігрітися, але більш лагідним напоєм, можна було посмакувати чаєм із різнотрав’я! Лідія Лейбюк власноруч збирала для нього м’яту, мелісу, нагідки та деревій! Та найбільше увагу численних покупців привернули невеличкі пакуночки із яскраво-червоною ягодою!
– Це у вас що? Калина?! – запитували здивовані гості ярмарку.
– Так! – не без гордості в голосі відповідала пані Лідія.
– Українська?
– Так!
Ягода, що за час повномасштабної війни в Україні стала чи не найголовнішим символом нашої країни, розійшлася на етно-ярмарку в Таллінні за якусь годину! Купували і естонці, і туристи з інших країн, та найбільше – самі українці! Бо ж на чужині сумують за всім, що уособлює рідну Україну, а кетяги калини тепер тішитимуть не одну українську родину, яку доля занесла аж до південних берегів Балтійського моря. Принагідно запитуємо, звідки в Естонії українська калина?!
– Коріння цієї калини – з України. Колись дуже давно ми привезли від батьків з Білоцерківщини й так і виростили… Вона вже в нас така стара – 15 років, і дуже густа. У цьому році такий врожай! Гілляки поламалися! – розповідає пані Лідія.
Подружжя Лейбюк у Таллінні живе вже 45 років. Чоловік Володимир, військовий за професію, був направлений до Естонії на службу. За ним тоді поїхала і молода дружина. Як каже пані Лідія, вони думали, що їдуть до Естонії на кілька років, а залишилися на все життя! Та навіть у чужій стороні родина крізь усе життя пронесла любов до рідної України. Їх справжня, чиста українська мова заворожує. Коли чуєш, як говорить пані Лідія, огортає відчуття, що ти перебуваєш на Сорочинському ярмарку чи ще десь, у самому серці України… А коли жінка разом зі своїми колежанками по ансамблю «Журба» заспівали на святковій сцені, кожен українець ніби піднісся душею до самого вирію!
Українська пісня додала чудового настрою усім, хто завітав на Дні народів Естонії! Під час свята своїми виступами неабияк порадували й фольклорний ансамбль «Перелаз» з міста Кохтла-Ярве, вокальний гурт «Провесінь» з міста Таллінн, учні Української Недільної школи «Надія» міста Таллінн при Асоціації українських організацій Естонії разом з ансамблем бандуристок, а також талановиті Ірена Павлюк-Петерсон, Карина Полтавець, Аліса Слонова, Руслана Волкова та Наталія Цвік. Завдяки цим виконавцям і колективам сьогодні українська музика лунає в Естонії й особливо приємно здивувала під час спільного свята нацменшин.
Також, що дуже важливо, українці в Естонії всім серцем з рідною Україною в цей час справжніх для нашої країни випробувань. Організації та колективи, які ярмаркували ці два дні на Ратушній площі у Таллінні, в такий спосіб збирали кошти, аби передати їх на потреби українських захисників і українських багатодітних родин, які найбільше потребують нашої підтримки. Тож дуже вдячні кожному, хто у Дні національних меншин купив пиріжок, порцію вареників чи інші українські смаколики.
Тетяна Підгородецька.
Фото автора.