Щодня в Україні люди отримують важкі поранення внаслідок військової агресії Російської Федерації. Більшість поранених – військові. Мінно-вибухові травми часто закінчуються ампутаціями. У деокупованій частині Херсонщини цю статистику доповнюють цивільні. Скиди з дронів у передмістях обласного центру, розкидані «пелюстки», які можна просто не помітити під ногами, щоденні обстріли, заміновані поля – щодня херсонці потерпають та отримують травми через ворожі атаки. Схожа ситуація і в інших прифронтових містах. Вона ускладнюється ще й тим, що протезувальних центрів у Херсоні немає. Тим, кому пощастить вижити після травми, протезуватися доведеться їхати в інше місто.
Вкрай важка ситуація в цілому у прифронтових областях. Підприємства, які виготовляють протези, релокуються у більш безпечні регіони, а фахівців не вистачає з огляду на кількість пацієнтів, яка зростає з продовженням бойових дій. Щоб змінити цю ситуацію, в Україні ще до повномасштабного вторгнення була створена освітня платформа – Protez hub (Протез Хаб), покликана об’єднати фахівців з протезування, запровадити використання в Україні провідних світових технологій та забезпечити передачу досвіду кращих іноземних колег українським спеціалістам. У грудні 20 українських фахівців стали сертифікованими протезистами-ортезистами. Цикл післядипломного навчання пройшов за участі світових лідерів протезування. А іспит відбувся за участі реальних пацієнтів. Журналісти «Нового дня» поспілкувалися з відомими у світі протезистами та дізналися, що змушує їх вкотре приїжджати у країну, де не замовкають сирени, та які саме нові технології будуть використовуватися, щоб повернути українців з ампутаціями до активного життя.
Хайнц Требін (Німеччина): Я дуже співчуваю українцям!
Хайнц Требін приїхав з Німеччини. Він розповів, що займається освітньою діяльністю з протезування у багатьох країнах світу, Україна – одна з них.
Хайнц Требін (на фото ліворуч) з Німеччини
-Ви пам’ятаєте, як вперше потрапили в Україну?
– Я вперше побував в Україні у 2016 році. Тоді мене відправив Університет Німеччини з освітньою метою – дослідити систему освіти України стосовно протезування. Я побував у більшості великих міст України.
– З якими відчуттями ви знову повернулися в Україну під час повномасштабної війни?
– Після початку повномасштабного вторгнення я вперше прибув в Україну цього року в лютому, і тепер вдруге – в грудні. Звичайно, коли я перебуваю тут під час повномасштабної війни, – це дуже дивні відчуття. Адже коли я приїздив раніше, країна була у відносному спокої. Зараз я дуже співчуваю українцям. Весь світ співчуває і страждає разом з Україною.
– Як ви вважаєте, наскільки вмотивовані українські фахівці здобувати нові знання?
– Поки я тут був кілька днів, ми вже встигли побачити десятьох людей, котрі здавали іспит. За цей час я зрозумів, що вони є дуже вмотивованими, дуже талановитими. Вони віддані своїй справі і приділяють багато уваги пацієнту. І намагаються зробити усе можливе, щоб допомогти йому.
– Кого сьогодні було більше – цивільних чи військових?
– Усі пацієнти, які в нас є, це люди, котрі постраждали під час війни, переважно на фронті. Мені дуже емоційно складно дивитися, що такі молоді красиві люди отримують такі важкі травми. Але я справді захоплююся, скільки у них сили волі. Це справді дуже сильні люди.
Джонатан Батздорф (США). Революційні технології тепер доступні і в Україні.
Джонатан Батздорф – протезист із Каліфорнії, США. Він один зі співзасновників українського Протез Хабу.
Джонатан Батздорф (США) співзасновник Протез Хабу в Україні. (Приїздить в Україну з 2015-го).
«Я приїжджаю в Україну з 2015 року. Все почалося, коли ми разом з Антоніною Кумкою заснували Protez Hub. З того часу я постійно приїжджаю в Україну. Я вже тут дуже багато разів, вже і не порахувати. У 2015-му мене попросили допомогти з навчанням протезистів в Україні. З того часу ми вирішили створити організацію, яка допомагала би навчати фахівців різних спеціальностей, що стосуються протезування. Це лікарі, фізіотерапевти, протезисти та інші спеціальності.
Ми не робили це виключно для якихось бізнес-проєктів чи лікарень, ця платформа була створена в цілому для всієї України, для того, щоб допомагати людям. Чому ми обрали слово хаб? Він символізує єдність різних елементів, це наче центр колеса, яке крутиться і приводить в рух все навколо себе, заради спільної мети.
– Ось цей ваш передноворічний приїзд в Україну, скільки вже триває? З якими відчуттями ви сьогодні тут?
– Цього разу я приїхав в Україну на тиждень. І це вперше, коли я бачу, як в Україні падає сніг. Це дуже гарно. Львів взагалі дуже гарний будь-якої пори року. А зараз так затишно і тихо, особливо коли сніжить. Я поки що не чув сирен.
– Розкажіть про протезистів, котрі сьогодні проходили іспит.
– Протезисти – це фахівці, котрі роблять штучні кінцівки. Вони не лікарі, не інженери, не техніки, це зовсім інша окрема клінічна спеціальність. Щоб стати протезистом, потрібно любити працювати руками, але водночас любити роботу з людьми. Вся робота приносить багато задоволення. Я поясню чому: в інших якихось спеціальностях ви залучені точково в проєкт. А тут ми бачимо весь процес від початку до кінця. Ми знайомимося з пацієнтом, оцінюємо його, робимо заміри. Після цього виготовляємо прилад (протез). І тоді пацієнт без кінцівки знову стає на ноги. І може ходити. Буквально досі не було ніякого офіційного навчання для протезистів. Ті, хто протезують, фактично вчилися на інших спеціалістів. Це така робота, коли ти вчишся суто на практиці. Спеціалісти могли пройти певне навчання, курси від якихось організацій чи компаній, але це не була офіційна сертифікована освіта. І тепер ці люди, котрі практикують вже багато років, мають досить значущий досвід у протезуванні, вони нарешті можуть отримати свідоцтво, яке підтверджує їхню кваліфікацію, навички та освіту.
– Які нові технології привезли в Україну?
– Коли ми вперше приїхали у 2014-му, то привезли мікропроцесорні руки. До цього їх ніхто не робив. Вони існували у світі, але отримати їх можна було лише за кордоном. Отже, ми організували таке навчання, зібрали протезистів в Україні, ми їх навчили, як робити міо-електричні руки. Так в Україні з’явилися місцеві спеціалісти. Я разом з Антоном Йоханссоном від організації Protez Hub навчили спеціалістів і привезли в Україну новітню технологію – Direct Socket. Він розповість про неї. Тобто ми вперше привезли в Україну ці дві новітні технології: міо-електричні руки та технологію Direct Socket.
– Чи комфортно було співпрацювати з українськими пацієнтами в рамках проєкту?
– Насправді люди, котрі сьогодні прийшли як пацієнти, зголосилися на волонтерських засадах. Вони розуміють, що проведуть тут багато часу, що їх може торкатися багато людей, що їхній стан оцінюватимуть четверо і більше спеціалістів. Вони добре реагують на це, з розумінням ставляться до всього, що відбувається, і нам дуже допомагають.
Протезист – професія майбутнього, принаймні в Україні. Донедавна такої професії в принципі не існувало у вас. Слід розуміти, що протезист – це не лікар і не реабілітолог. Водночас, поставити протез людині – зовсім не те, що запчастину в автівку, говорять наші співрозмовники. Зазвичай це командна робота, яка неможлива без знань про людське тіло. Адже кожен сантиметр має значення і впливає на те, як людина буде відчувати себе з новим протезом, чи зможе ходити, робити необхідні речі. Відтепер фахівці протезування мають пройти атестацію. Протягом трьох місяців українські фахівці опановували теорію і практику за навчальною програмою, створеною Protez hub спільно з Харківським національним медичним університетом. Ця програма адаптована до міжнародного рівня завдяки підтримці Американської сертифікаційної ради протезування. Антон Йоханссон – один із міжнародних експертів, проводить атестацію українців.
Антон Йоханссон (Ісландія). «Протез за один візит»
«Я з Ісландії, де працюю протезистом. Вперше приїхав в Україну у серпні 2022 року. Я раніше вже зустрічав українців у Європі, проводив для них тренування там. І вони мене запевнили, що для мене немає ніякої небезпеки приїхати в Україну.
Тим паче у західній частині країни не ведуться бойові дії і відносно спокійно. Вважаю, що простіше мені одному приїхати сюди, ніж коли вони усі їхатимуть до мене»
Антон Йоханссон (Ісландія)
-Які ваші враження від сьогоднішнього іспиту?
– Мені дуже приємно працювати з українцями, тут є люди з багатьох міст України. Вони всі різного віку і показують велику зацікавленість у цьому навчанні, мені дуже приємно працювати з ними.
– Що ви думаєте про українських пацієнтів?
– В усіх пацієнтів, котрих я зустрів тут, є своя історія. І потрібно бути дуже обережними, делікатними при спілкуванні з ними. Більшість з них дуже хочуть знову піднятися і почати ходити. Багато мають досить реалістичні цілі: повернутися знову в стрій, до служби.
– Можете розказати про нові технології, які привезли в Україну і зараз використовуєте?
– Ми привезли технології, найбільше потрібні цьому населенню. В Україні дуже багато людей, котрі отримали ампутацію – переважно це молоді й дуже активні люди. Тобто їм потрібні такі технології, які будуть міцними і тривалими і зможуть прослужити дуже багато років.
– З вашим колегою Джонатаном ми говорили про технологію Direct socket. Розкажіть детальніше, що це?
– Direct socked – це технологія, з якою я працюю вже 35 років. І вважаю її революційною щодо виготовлення протезів. Її перевага в тому, що ви можете зробити протез за один візит (мається на увазі гільза, куди вставляється ампутована кінцівка). Ми робили протези для пацієнтів в Україні, і це було для них значним проривом, була дуже значна різниця між новим протезом і тим, що вони мали раніше.
– Які, на ваш погляд, стоять найбільші виклики перед українськими протезистами? З якими труднощами їм доведеться зіштовхнутися в майбутньому?
– Потреба в протезистах у наступні кілька років буде дуже високою. І тому їх завантаженість значно зросте. Тому нам треба шукати більше нових спеціалістів і швидко їх навчати. Це єдиний спосіб, завдяки якому ми можемо привозити нові технології в Україну.
– Плануєте ще приїжджати в Україну?
– Я вже вп’яте тут і передбачаю, що доведеться дуже швидко повернутися знов.
Марія Магола «Їхній внесок у боротьбу України з ворогом»
Марія Магола вже три роки перекладає на проєктах Протез Хабу, завжди допомагає порозумітися усім учасникам процесу.
«Історій тут насправді багато завжди, вони дуже зворушливі. Весь час ловиш себе на думці: як з одного боку лишатися емпатичною людиною, а з іншого – не пропускати все через себе. Адже навіть просто пройти повз людину з важким пораненням емоційно буває складно. Ти відчуваєш все. Особливо, коли ти знаєш, що ці люди – це наші герої, наші ветерани. Коли спілкуюся з ними, найбільше вражають ті, хто не втратив здатність бачити позитивне у навколишній реальності. Вони мають фізичні обмеження, але водночас у них така велика воля до життя. Один з найяскравіших прикладів, що я запам’ятала – це був ветеран років 60-ти. Він взагалі дуже активний по життю. І коли йому поставили Direct socket, він почав виробляти різні трюки. Ми були вражені, наскільки його тіло здатне робити речі, які не кожна людина на двох ногах зможе. Але він сказав такі слова: «Я є вчителем бойових мистецтв, для мене важливо бути прикладом, щоб мною надихалися мої учні. Щоб вони бачили – вони так само можуть, як я. Не можу собі дозволити впасти в їхніх очах». Для мене самої це також був дуже сильний мотиваційний момент. І ще одна історія сталася під час першого навчання. У нас був пацієнт з досить високою ампутацією. Цей хлопець довгий час ходив на милицях, а потім майже побіг на такому складному протезі. Він зміг копати м’яч. І в той момент я просто реально побачила, як у людини з’явилися крила. Людина розправила плечі, вона може йти. До нього повернулася надія. Людина знову починає посміхатися. Це дуже надихає і нас самих цінувати наше життя і те, що ми маємо.
– Розкажіть про лікарів- іноземців. Що їх мотивує приїжджати в воюючу країну?
– Найперше – це їхнє велике серце, бажання ділитися своїми знаннями. Як казав мені раніше Антон Йоханссон – це їхній вклад, їх внесок у цю боротьбу України з противником. Вони допомагають і нашим спеціалістам, і нашим пацієнтам ставати сильнішими і йти далі».
В результаті навчання та співпраці цього разу в Україні з’явилося ще 20 протезистів-ортезистів, котрі відповідають міжнародним стандартам ІSPO.
Антоніна Кумка, співзасновниця Протез Хабу говорить:
«Важливість цієї роботи важко переоцінити. Позитивні наслідки процесу відчуватиме кожен пацієнт, який отримуватиме кваліфіковану допомогу. Ми побудували фундамент і стіни. Для всіх. Але цей будинок під назвою галузь протезування-ортезування ще незавершений… Значно легше будувати, коли є партнери, які підтримують і допомагають. Та цей будинок то буревієм пошкодить, то злодії вночі цеглу покрадуть. То божевільні сусіди скандал закатають. Непрямий вплив того, що ми робимо вже тривалий час, вимірюється десятками тисяч пацієнтів, досвід яких за 10 років покращився в рази. І кожен ефективний крок, малий чи великий, у розвитку того чи іншого аспекту галузі допомагає наблизити зведення цього будинку до успішного завершення і зробити його найбільш комфортним для людей, котрі втратили кінцівки».
Олеся СКРИПКА.