У Львові презентували міжнародну виставку, присвячену Кобзарю
Львівський палац мистецтв завжди дивує містян та гостей цікавими виставками. Та цієї весни на відвідувачів чекає, ймовірно, одна з найвеличніших – вона займає кілька поверхів, а в експозиції сотні картин, а також скульптури, документальні фотографії, декоративне мистецтво.
«Не намагайтеся порахувати», -– говорить організатор виставки, відомий український художник та меценат Орест Скоп. – Тут дуже багато представлено авторів, унікальних речей, документальних світлин. Ці мистецькі скарби збиралися з 1997 року по всьому світу, де пролягав шлях Кобзаря. Тож запрошуємо вас у невеличку мандрівку міжнародною виставкою «Весняний салон», помилуватися картинами та більше дізнатися про Кобзаря.
Орест Скоп, організатор, меценат, художник
Кожна робота має свою історію, розповідає Орест Скоп. На виставці представлені і його власні картини, як от триптих, присвячений Кобзарю.
«В мене ця ідея виникла, коли я лежав з поламаною ногою та читав Кобзаря», – розповідає автор. Одна з робіт триптиха «І поцілувала» – присвячена першому коханню. Автора надихнув вірш «Мені 13-й минало» та шевченківська Оксана. Друга частина показує Шевченка на засланні у Казахстані. Роботи мають багатошаровий сюжет, так наче кілька реальностей переплітаються між собою та поєднуються в одну. На задньому плані козак, що грає на домбрі. «Здавалося, що я відчуваю музику. Можливо, так само і Шевченко відчував ту музику, що линула над степом».
Скарби Шевченкової хати
На другому поверсі палацу мистецтв відкрилася оновлена «Шевченкова хата», у якій зібрано чимало реліквій та артефактів, присвячених Кобзарю. Речі, світлини, витвори мистецтва для неї збиралися протягом десятиліть. Українські митці здійснили кілька експедицій у різні куточки світу, намагаючись пройти шляхом Шевченка. Перша така експедиція відбулася 1997 року, згадує Орест Скоп.
Тут представлено кілька цікавих експозицій, наприклад, збірка видань Кобзарів за три століття. Найстаріше видання– 1840 року. Можна побачити роботи січових стрільців, присвячених Кобзарю. Прочитати їх історії, які тісно переплітаються з біографіями сучасних митців, котрі, відклавши мистецтво, вимушені були стати на захист Батьківщини.
«Михайло Гаврилко, якого під Полтавою в топці спалили. Він теж січовий стрілець був. Вчився у Парижі. Міг прекрасно почуватися, якби лишився там. Мав замовлення. Але приїхав сюди за Батьківщину воювати. І його зловили. Ось його барельєф Шевченка. Як ото знаєте співак Василь Сліпак (всесвітньо відомий український співак, учасник Революції Гідності) якого вбили на війні, а він же в Паризькій опері співав. Ось такі справи», – продовжує Орест Скоп, супроводжуючи нас у мандрівці Шевченківською хатою.
Стоїмо біля стенду з документальними світлинами. Стара фотографія, датована травнем 1861 року. На ній велика родина близьких родичів Кобзаря біля його труни. «Брати Шевченка в Каневі», – говорить пан Орест, це світлина під час його перепоховання зроблена. Братів Шевченка художник помістив і на свою картину «Відспівування Шевченка в Батурині».
Зупиняємося біля однієї зі світлин, на якій сам Орест Скоп, щаслива Хілларі Клінтон з подарованою у 1998 році художником картиною. Та річ не про неї. Третій герой світлини – Роман Наконечний, перший багаторічний директор Львівського палацу мистецтв та великий шевченколюб. Саме завдяки йому в Шевченківській хаті можна побачити абсолютно унікальну експозицію, подаровану музею. Це поштові марки та листівки, присвячені Тарасу Григоровичу, котрі видавалися протягом десятиліть у радянські часи. Колекція займає кілька стін та збиралася протягом життя.
«Бив по ворогу, читаючи вірші Кобзаря»
Гуляючи галереями палацу мистецтв, поступово з минулого потрапляємо у сучасний світ. Вічна війна за волю України триває. Шевченко надихає, а часом і виступає ангелом-охоронцем для воїнів нашої останньої війни. Вражає обсягом і змістом панно у холі, де Кобзар зображений разом з воїном та волонтером останньої російсько-український війни.
Картина створена у 2016-му львівським художником, монументалістом, майстром психологічного портрета Володимиром Слєпченком і називається «Побратими 3-ї роти». «Шукав саме героїв, які б служили у 3-й роті, як і Шевченко», – розповідає автор. В той час він жив у Києві, а героїв для своєї картини знайшов у Київському шпиталі.
«16-й рік. Це якраз було після початку АТО, після подій у Донецькому аеропорту. Це був Київський центральний клінічний військовий шпиталь. Я співпрацював з керівництвом. І вони мене направили в палати до військових. Потім я з тими хлопцями працював на арт-терапії. Тобто ми писали різні картини. І вони більше дізнавалися про мистецтво. А потім прямо там ми організували виставку-продаж. І хлопці тоді дуже проникли живописом. Один з них навіть став художником», – розповідає автор.
«Я шукав героїв серед поранених. Особливо мене цікавили «кіборги». І у нас зав’язалася розмова. Це була історія, від якої досі мурашки по шкірі. Чоловік був вчителем історії та української літератури у школі, він знав дуже багато віршів Кобзаря. А на війні став кулеметником. Бив по ворогу, читаючи вірші Кобзаря. Уявіть лише. Тобто Шевченко був фактично серед них там в аеропорту. І так у мене з’явилася ідея намалювати портрет Шевченка серед воїнів», – згадує Володимир Слєпченко.
«Весняний салон», – традиційна виставка Львівського палацу мистецтв. Окрім експозицій, присвячених Шевченку, глядачі також можуть побачити роботи Ігоря Гавришкевича та виставку, присвячену 210-й річниці з дня народження Михайла Вербицького, автора Державного Гімну України.
Олеся СКРИПКА.