«В Госсовете Крыма обсуждались вопросы прав человека», – як вам такий заголовок з рашистських пабліків? Було б смішно, якби не було так сумно – чи не так? Адже єдине запитання стосовно прав людини – у рашистів: «А що це взагалі таке?»
Як повідомляє окупаційна адміністрація неіснуючого Каланчацького району, форум, який відбувся у Сімферополі за головування «председателя госсовета Крыма» володимира константинова, мав назву «Права человека как основа межнациональных отношений».
Учасники «круглого столу» очікувано поговорили про те, як Україна «порушувала права кримчан» до 2014 року, як «проводила примусову українізацію».

У цей час, мабуть, десь гикнули співробітники єдиної (!) україномовної газети на півострові «Кримська світлиця», яка виходила у Криму до окупації. Та говорімо не про те.
У підсумковому документі форуму написали, зокрема, таке: «После воссоединения Крыма с Россией обеспечение прав человека стало гарантией межнационального мира и согласия». Так само має бути, на думку учасників, тепер і на тимчасово окупованій Херсонщині. Її, до речі представляли заступниця сальда по роботі з «евакуйованими» херсонцями тетяна кузьмич, керівник організації продажних і несправжніх ветеранів «боевое братство» ігор телегін, каланчацький гауляйтер петро мустіянович, його чаплинський колега олександр хлюстов і «председатель администрации посёлка Новоалексеевка» асан алієв.

Як міг у таку компанію потрапити звичайний окупаційний голова селища? У тому то і справа, що незвичайний. Зрадник асан алієв – колишній голова Херсонського регіонального меджлісу кримськотатарського народу, а Новоолексіївка – найбільше на материковій Україні місце компактного проживання кримських татар.

Щойно зрадник обійняв посаду окупаційного старости селища, почав створювати видимість піклування про його мешканців. У Новоолексіївці запрацював паспортний стіл від окупантів, бажаючим почали видавати грошові подачки і гуманітарку. Одними з перших продукти привезли представники організації окупованого Криму «Инкишаф». «На столбах висят российские и крымско-татарские флаги как символ единства общества во всех направлениях», – повідомив тоді кримський окупаційний канал «Миллет». Прапори висять й досі. Вони є по суті єдиним нагадуванням про мирні часи – українські державні стяги, які висіли поряд, окупанти зняли практично відразу.
Не вирішивши до кінця проблеми з хлібом, алієв взявся за видовища. Тут все склалось добре – концерти в окупованому селищі проходять щонайменше двічі на місяць. Тон задає відомий народний ансамбль танцю кримських татар «Далгъалар» («Хвилі»). Колектив з майже двадцятирічною історією, перейшовши на службу до окупантів, навіть свою першу програму назвав «Янъы нефес» («Нове дихання»).

У концертах, відеозапис яких викладено в інтернет, можна побачити виступи співаків і танцюристів з кримськотатарським і російським репертуаром. Про Україну ніхто воліє не згадувати, хоча до повномасштабної війни так само, як росіяни і кримські татари, українці складали третину населення. Однак захистити їх хоча б культурні інтереси у селищі нікому. Та і страшно це, адже багаторічна російська пропаганда нашу націю в очах своєї тупої аудиторії повністю дегуманізувала. Через це називати себе українцем на тимчасово окупованій території просто небезпечно. Але ж ми точно знаємо, що це не назавжди.
Борімося й поборемо!
Богдан СТРАЖАК.