Приїхати в зовсім чужу країну у пошуках прихистку від війни і стати там громадською діячкою! Все можливо, бо ж українці – незламні.
Анна Сушко – родом з Херсона. У місті досі залишаються її рідні. Сама ж вона багато років прожила у Бучанському районі на Київщині. На Кіпрі з трьома дітьми опинилася у лютому 2022-го. Чоловік Анни, ніби передчуваючи щось лихе, відправив своїх найрідніших туди, де безпечно.
На Кіпр їхали «на тиждень», але й досі залишаються там. Просто сидіти у комфорті багатодітна мама не стала. Душу ятрили новини з України: розстріляна Буча, окупована Херсонщина… – кожна новина була страшнішою за попередню. Вже 25 лютого наші співвітчизники в Ларнаці (місто на Кіпрі) влаштували мітинг на підтримку України. Просто у своєму помешканні Анна почала збирати речі для біженців, які все прибували на Кіпр.
– Спочатку допомагали наші знайомі, потім були британці, кіпріоти. І коли продукти, одяг, медикаменти і т. д. вже не вміщалися вдома, ми облаштували кімнату в офісі. Разом із моєю землячкою, уродженкою Херсона, активною представницею української діаспори Оленою Ендрюс-Скаліодес (Петрушенко), яка вже тривалий час мешкає у Ларнаці, і ще одна дівчина долучилася.
Так виник волонтерський хаб. А вже у травні зародився центр «Обійми». Бо, крім першочергових речей, українцям потрібно було місце, куди можна прийти і навіть просто поговорити, обійнятися, – розповідає Анна.
З часом специфіка центру розширилася, до волонтерства додалася мотиваційна підтримка. Тренінги, мовні курси, зустрічі з цікавими особистостями, культурно-мистецькі заходи – від душевних посиденьок з варениками і борщем до ініціатив на рівні Посольства України на Кіпрі.
Наші активні співвітчизниці робили все, щоб, як-то кажуть, не хлібом єдиним було в українців на чужині, яка надала прихисток. З’явилася дитяча театральна студія, а ще – українська бібліотека. Анна пригадує, як особисто привозила книжки з «Видавництва Старого Лева».
У вересні 2022-го у селищі Піла, це неподалік Ларнаки, запрацював український дитячий садок – перший і єдиний на Кіпрі. Ідея належала місцевому бізнесмену і депутату, котрий одружений на українці. Її підтримав мер Піли Сімосу Мітідісу, а втілили наші співвітчизниці, зокрема Анна Сушко.
– Муніципалітет надав безкоштовне двоповерхове приміщення. І взагалі підтримка місцевої влади дуже велика. Ми знайшли українок з педагогічною освітою. Зараз у дитсадку троє викладачів плюс одна кухарка. Мені хочеться, щоб все було, як в Україні. Наприклад, тут, на Кіпрі, діти сплять на підлозі, на матрациках. Наша малеча до такого не звикла. Ми зробили ліжечка. Маємо власну кухню, самі купуємо продукти, найсвіжіші. Меню повністю українське – з борщем, супами, сирниками. Всі заняття проходять українською мовою. Для мене дуже важливо, щоб мої діти зростали в українському середовищі, знали свою мову і традиції. Ми, хто з Херсона, раніше розмовляли російською. Але коли почалася повномасштабна війна, перейшли на українську, і це було принципово. У нас у садочку діти співають «Червону калину» і Різдво святкують – все, як в Україні, – говорить Анна.
Дитсадок відвідують двоє дітей українки, яким 4 і 2 рочки. Наразі в Анни вже четверо дітей, найменша народилася на Кіпрі і теж піде в український садочок. Загалом заклад відвідують 15 маленьких українців. Садок є платним. Не бізнес-проєкт, просто це повністю покриває зарплати вихователів, кухаря, витрати на харчування.
На Кіпрі всього мільйон населення і десь 45 тисяч українців – емігрантів і тих, хто тимчасово переїхав через війну. Наші співвітчизники дуже дружні і легко гуртуються, допомагаючи ЗСУ. Але можна тільки уявити, наскільки унікальним для невеличкої країни є український дошкільний заклад. До речі, нещодавно дитсадок відвідали Президент Парламенту Республіки Кіпр Анніта Дімітріу та Маршал Сейму Республіки Польща Ельжбета Вітек. Це свідчить про величезну повагу влади цих країн до того, що роблять наші співвітчизники.
Анна Сушко за доволі короткий час життя в чужій країні не лише стала однією з кураторів та меценатів проєкту створення українського дитячого садочка. Наша співвітчизниця – громадська діячка, засновниця українського освітньо-культурного центру «Obiimy Cyprus» в м. Ларнака. Разом з тим, Анна зі своєю родиною не планують залишатися на Кіпрі. Говорить, хоче жити, працювати і розвивати своїх дітей у рідній країні.
– Тільки-но відчуємо, що в Україні безпечно для наших дітей, повернемося додому. Там наш будинок, сімейне гніздечко, з якого довелося втікати. Це рідна країна, і де б ти не був, що б не робив, ти все одно думаєш про свій дім, – говорить українка.
Марина САВЧЕНКО.