Коли ти маєш улюблену професію, сім’ю, друзів, налагоджений побут, а головне – стабільність. А 24 лютого життя перевертається на всі 180 градусів. І вже дуже скоро ти опиняєшся в чужому місті, без всього того, до чого ти так звик. Твої рідні далеко і нічим тобі не можуть допомогти, бо самі в окупації. А ти розумієш, що не можеш сидіти склавши руки, ні, просто не маєш на це права. Бо що ж то буде, якщо всі ВПО уповатимуть на гуманітарну допомогу, фінансову підтримку міжнародних організацій?… Звична історія більшості переселенців. Щоб її зрозуміти, треба самому опинитися в такій ситуації. Не плакатись, а йти вперед – на цьому наголошує Громадська організація «Рух-Стійкість» у Вінниці. Днями активісти провели унікальний захід, зібравши історії успіху переселенців, щоб мотивувати людей, які через війну опинилися в чужих регіонах. «Осілі птахи» – ідея виникла у психологині Світлани Пиріжок, а підтримала її працівниця Координаційного центру у Вінниці «Херсонщина – це Україна», переселенка з Донеччини Лілія Бурдун.
-Мені було дуже сумно розлучатися з людьми, з якими працювала майже чотири місяці. Це був проєкт від Громадської організації «Вісь», там я консультувала переселенців. І так захотілося всіх їх об’єднати, ще побачити всіх разом. Тоді на консультацію прийшла прощатися Інна, яка працює на залізниці. І так щемливо стало, думаю: треба щось зробити. Так і виникла ідея заходу про працьовитих людей, які не сидять на місці і досягають успіху. Сказала про це Лілії і ми стали працювати над реалізацією задуму. Назва з’явилася практично одразу – «Осілі птахи». І потім все швидко закрутилося, – розповіла організаторка заходу Світлана Пиріжок.
Багатодітна мами і засновниці громадських організацій, кейс-менеджер, фаліситатор, рятувальник, який ще робить вистави, залізничниця, спортсменка, журналістка. Організатори форуму «Осілі птахи» зібрали на одному майданчику історії переселенців з Донеччини, Харківщини, Херсонщини. Послухати своїх прийшли свої – теж ВПО. І в цьому найбільша цінність, адже мотивація зараз потрібна багатьом.
Вона багатодітна мама і голова правління ГО «Сонячні діти Херсонщини», а ще – експерт з інклюзивної освіти півдня України, регіональний координатор з питань переселенців. Ірина Ханікова реалізували низку проєктів для особливих дітей, а саме оздоровчих. Стояла біля витоків інклюзивної освіти в Херсоні. Суть у тому, що такі діти можуть навчатися у звичайних школах, тренуватися у всіх секціях і т.д. Мрія Ірини – перенести херсонську модель інклюзивної освіти у всі регіони України. Аби вона була не на папері, як зараз, а в реальності.
Її організації майже 10 років. І це про створення комфортних умов для дітей із синдромом Дауна, відстоювання їхніх прав. В окупованому Херсоні Ірина ходила мітинги. Виїхала з родиною, коли зрозуміла, що її вистежили і можуть затримати.
-З липня 2022-го, відколи я у Вінниці, вдалося евакуювати з Херсона 50 родин з такими діточками і поселити в різних куточках України. За цей час ми всі стари рідними. На жаль, ще дві сім’ї у нас залишаються на лівому березі, їх підтримуємо, як можемо. Моя мрія, щоб вся родина зібралася разом, як раніше. Адже старші діти розкидані по різних містах, а син у Херсоні – там залишатися змушує робота. І я дуже вдячна Вінниці – за прийом і підтримку, – розповіла Ірина Ханікова.
Анастасія Семенова родом із Каховщини. Майстер спорту міжнародного класу з тхейквандо, призерка і переможниця низки змагань аж до міжнародного рівня Англія, Чехія, Болгарія – завдяки спорту побувала в багатьох країнах. Почала займатися спортом у рідному містечку, записавшись на секцію. У 13 років стала володаркою чорного поясу. Потім був ХДУ – факультет фізвиховання та спорту. Семінари, змагання, збори, дитячі тренування – все йшло своєю чергою, так було до 24 лютого.
-У мене спорт завжди на першому місці. Якщо якісь свята чи заходи, то спочатку йду на тренування, а потім все інше, якщо є сили. А свій День народження вже декілька років поспіль зустрічаю на змаганнях. Спорт дисциплінує. Він мене тримає і фізично, і психологічно, – от, що не дає зламатися Анастасії.
Спортсменка з Херсонщини не приховує – після переїзду було дуже важко. Зокрема, через те, що її рідні та близькі люди служать у ЗСУ. Але ж часу вішати носа просто немає коли, бо ж знову тренування, збори, змагання. Дівчина радить усім займатися спортом, якщо важко.
Третя херсонська історія – моя. Розповіла, як жила в окупації, як виїжджала і ледь не з нуля себе збирала, щоб залишитися у журналістиці. Як підтримали колеги і зовсім чужі люди. Хоча були й такі, що ставили підніжки. Як учасниця заходу щиро вдячна організаторам просто за можливість виговоритися, бо ж, виявляється, нам всім це так потрібно…
Форум «Осілі птахи» підтримала Міжнародна організація з міграції (МОМ). Формат ідейні натхненниці планують поширити й на інші регіони України, а також за кордоном – для наших біженців.
Марина САВЧЕНКО.