Шанований віруючими монах-відлюдник Марк, котрий збудував капличку на острові Джарилгач під Скадовськом, і живе там у землянці з піноблоків, відмовився від подачок нелюдів. Російські окупанти з тих, котрі вважають себе «богобоязними», привезли йому гуманітарну допомогу. І хоча відлюдник виживає тільки завдяки скромним передачам від місцевих (котрі теж далеко не розкошують), брати якусь їжу від загарбників він відмовився навідріз. Ще й пояснив це отетерілим «благодійникам» зі зброєю: «Нічого не візьму. Ви обрали війну – я вас не відмолю». Коли ж зайди попросили його помолитися бодай за те, щоб вони повернулися до своїх родин живими, монах погодився, але поставив умову – молитва подіє лише в тому разі, якщо співбесідники не чинитимуть зла українцям. Зміст цієї розмови став відомий скадовчанам, а потім історія на Джарилгачі стала легендою. І лягла в основу патріотичного вірша Іллі Кошковського – “Був на острові храм …”. Усі персонажі та події у вірші – добре впізнавані.

Але монах Марк, мабуть, про це й не відає. Живе собі наодинці з природою та своїми думками. Й просить Бога, аби нагадав людям про найпершу чесноту – любов до ближнього.

Кирило ФОМІН.