До загарбників потроху приходить розуміння, що на окупованих територіях їм не раді. Настільки, що вони щохвилини мають переживати за своє здоров’я і життя. «Пишу у надії, що прочитають російські військові та їх рідні, які хлопців попередять, – повідомляє адміністратор окупаційного телеграм-каналу «Первый Харьковский». – У місцевих нічого з їжі і пиття брати не можна!!! Категорично!».
А далі розповідає щемливу історію, яку варто переповісти дослівно: «По дорозі на фронт наші хлопці зустріли бабусю з Старобільська, вона пригостила їх пиріжками. Коли наші хлопці сіли за стіл і почали розламувати пиріжки руками, всередині вони знайшли канцелярські кнопки». На підтвердження на каналі продемонстровано фото.
У наступних словах пропагандиста відчувається якесь розчарування. Мовляв, ми їх «освобождаєм», а вони нам – кнопки у пиріжках. На щастя, така бабуся у місті не одна.
Ще на початку повномасштабного вторгнення жителі Старобільска виходили на мітинг проти тих, хто приніс в Україну поневолення, руйнування і смерть. Так само, як виходили на мітинги у Херсоні, Новій Каховці, Генічеську та інших містах. Ще тоді окупанти мали б зрозуміти, що в Україні у них земля завжди горітиме під ногами. Зрозуміли, і то не всі, лише зараз. Навіть дехто шеврони собі почепив: «Я знаю, що ви мені не раді, тому я тут!!!» Адміністратор каналу, до речі, розповів й іншу історію, свідком якої став особисто. Там же, на окупованій Луганщині, ще одна бабуся пропонувала випити йому та іншим росіянам криничної води. Троє зробили по ковтку – і отруїлися. На жаль, легко, бо мало випили.
Були ще і пиріжки з товченим склом – написав пропагандист. «А ще у підвалах покинутих будинках спеціально залишають у банках (закатаних!) отруєний компот, варення, вино і самогон», – додав, демонструючи менталітет окупантів. Адже будинки і підвали чужі, нічого чіпати там простій людині не потрібно. Та це не про загарбників, яких наші мирні українці ще не одного відправлять на той світ, допомагаючи ЗСУ і наближаючи перемогу.
Богдан СТРАЖАК.