Ірис на честь художниці Поліни Райко офіційно зареєстрували. Ця квітка у ніжних блакитаних відтінках була виведена Іриною Лукавою з Львівщини, селекціонеркою та членкинею Української та Американської спілок ірису. Про те, як виникла така ідея, пані Ірина розказала журналістам «Нового дня».
«Я займаюся колекціонуванням 20 років. Понад 10 – гібридизацією. Ідея присвоїти ірису ім’я Поліни Райко належить не мені. До мене звернулася художниця з Херсона Ганна Кисла, котра запропонувала долучитися до проєкту та увічнити пам’ять Поліни Райко, будинок якої був пошкоджений після підриву Каховської ГЕС. Цей проєкт включає багато різноманітних заходів», – розповідає Ірина Лукава.
Пропозиція херсонських митців Ганни Кислої та Олени Афанасьєвої полягала в тому, щоб привернути увагу до творчості та зберегти пам’ять про цю самобутню художницю.
«Це мав бути ірис у синіх відтінках, максимально наближений до колористики картин Поліни Райко. Я відразу погодилася, і коли почалося цвітіння ірисів, Ганна зі своїм чоловіком приїхали до мене й самі вибрали ірис із запропонованих мною сіянців. Процес реєстрації зайняв кілька місяців», – продовжує пані Ірина.
«Недавно я отримала підтвердження Американської спілки ірису, що мій культивар офіційно зареєстрований і носитиме ім’я Поліни Райко», – додає селекціонерка.
30 жовтня у Львові презентують нову книгу «Поліна Райко: Невидиме». Про це розповіла керівниця Центру культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва: «Незабаром книга потрапить і до українських бібліотек. Глядачі зможуть побачити виставку, присвячену Поліні Райко, сучасної художниці Терези Барабаш. А також вперше «Тотем» покаже врятовану колекцію малюнків Поліни Райко».– І додала: «Збереженням і популяризацією творчості Поліни Райко ми займаємося з 2002 року, коли познайомилися з Поліною. Вона померла у 2004-му, тоді я бігала по кабінетах і благала зробити щось, щоб урятувати будинок. У той час мало хто розумів, що це унікальна спадщина. Тому ми вирішили видати книгу «Дорога до раю» – каталог робіт художниці, 2005 рік, щоб хоч так зберегти її мистецтво. Потім будинок викупило українсько-канадське подружжя, казали, що хочуть зробити музей, але нічого не зробили. Так будинок опинився у приватній власності, власники у ньому не з’являлися, про будинок дбали сусіди й херсонські друзі-митці».
Навесні був реалізований проєкт «Насіння Поліни Райко», який об’єднав митців з метою переусвідомити спадщину художниці та згенерувати нові креативні практики.
Олена Афанасьєва продовжує: «Це було вже після того, як росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС і будинок затопило. Ми хотіли довести, що цю спадщину неможливо знищити, якщо ми пам’ятатимемо і звертатимемося до неї.
Художниця Ганна Кисла придумала ідею – назвати ім’ям Поліни Райко квітку. Саме ірис (півник) – бо півники росли біля будинку Поліни Райко і вона малювала півники, але не садові, а болотні, жовті.
А мені він схожий на сиву бабцю) А ще нагадує формою метеликів, які малювала Поліна Андріївна».
Олена розповіла, що перші саджанці вже відправлені в Херсон і ростуть на херсонській землі.
«Плануємо ці іриси поширювати не лише в Україні, але й у світі – це буде форма культурної дипломатії, «квіткова дипломатія». Хочемо, щоб ірис Поліна Райко квітнув біля музеїв, культурних центрів по всій Україні і по всій Європі)», – сказала наостанку Олена Афанасьєва.
Спілкувалася Олеся СКРИПКА.