Всесвітній економічний форум проходив 16-20 січня. До Швейцарії волонтерка, психологиня, голова центру для особлих дітей “Софія” поїхала разом із сином Назаром, у складі української делегації.
Під час виступу на поважному зібранні жінка, яка не просто пережила всю окупацію Херсона, а допомагала вижити родинам з дітьми-інвалідами, намагалася донести світу, що таке постраждати від війни. Вона зачитала лист подруги, яка втратила на фронті сина.
“Мій син навчався на танкіста. Коли прийшов час виконати свою роботу, у керівництві частини йому сказали, що танків немає. Союзники обіцяли надати ще осінню… А у росіян вони є. Моя дитина загинула від пострілу російського танкіста.
Його трирічний син вже ніколи не візьме тата за руку. Не відчує його люблячих обіймів. Ніколи не відчує його підтримку. Його турботу. Ніколи. Мій герой пішов на передову із словами: “Я мужчина і хочу поважати себе. Нехай ті, що бояться, ховаються за моєю спиною”, – ось фрагмент із цього послання.
Скільки ще ви будете чекати з наданням Україні потужного озброєння?, – стало головним меседжем у виступі Ольги. Світ має знати про ціну спокою і комфорту за межами України і усвідомлювати власну відповідальність за невиконані обіцянки, які коштують тисячі життів.
Марина САВЧЕНКО.