Зовсім недавно, 1 вересня, у Стокгольм прибула нова посолка України у Швеції Світлана Заліщук. Днями вона вручала вірчі грамоти королю Карлу XVI Густаву. «Наша зустріч почалася з дуже щемливої історії», – написала Заліщук на своїй сторінці у Facebook.
Дипломатка нагадала, що у 2008 році король Швеції відвідав Україну, побувавши не лише у Києві, а і у Змііївці (наразі це вільна частина області) на Херсонщині.
Світлана Заліщук зазначила, що «це окрема, дуже цікава сторінка нашої спільної історії, яка в нинішньому контексті війни має особливе значення. Якщо коротко, шведи були переміщені Катериною ІІ наприкінці XVIII століття з території сучасної Естонії на Херсонщину. Фактично вони стали ВПО імперських часів. Але попри кілька століть, які вони провели не на Батьківщині, вони зберегли ідентичність: традиції, мову, церковні обряди».
Через голову Бериславської міської військової адміністрації Олександра Алчієва працівники місії дізнались про ситуацію у селі. «І пан Олександр розказав нам, що хоча його громада не має можливості зараз жити в селі Зміївка через сильні обстріли, хоча церква згоріла, школа пошкоджена й багато будівель знищено, але одну річ таки вдалося врятувати, – написала голова місії. – І це Прапор Швеції, який громаді села привіз особисто Король Карл XVI Густав у 2008 році.
Цей прапор з часів візиту Короля гордо висів у сільській раді аж до повномасштабного вторгнення. У 2022 році росіяни окупували село. Вони намагалися прапор забрати, бо Швеція – це ж «не дружня» країна. Але тоді староста села Микола Куривчак правдами-неправдами врятував прапор, переховував його 8,5 місяців. Прапор вцілів. Хоча був пошкоджений, бо зберігався в будинку, у який прилетіло. І після деокупації села його вивезли у безпечне місце».
Зміївці, зазначила посолка, є зараз ВПО через ту саму імперію, але вони змогли зібратись для того, щоб зробити фото з «пораненим» прапором для короля. «Я мала можливість Королю передати це фото і розказати цю історію, – написала у соцмережі колишня журналістка Світлана Заліщук. – Уявляєте, який він був розчулений…»
Богдан СТРАЖАК.
