«Близько 80 % педагогів залишились у Херсонській області після приєднання до Росії», – фантазує окупаційне «Херсонское агентство новостей». При цьому посилається на слова старшої вожатої окупаційного регіонального відділення «Руху перших» Дар’ї Романової. «За її словами, багато вчителів написали заяви про звільнення з української школи і відразу працевлаштувались за російським законодавством, – пишуть пропагандисти. – Це свідчить про свідомий вибір педагогів на користь роботи в оновленій освітній системі регіону». А звідки тоді у окупантів жорсткий кадровий дефіцит вчителів, який вони не можуть ліквідувати вже четвертий рік?!
Окупаційна «Червоноперекопська школа Каховського муніципального округу», наприклад, новий навчальний рік почала без вчителів хімії, математики і російської мови, психолога і педагога-організатора. В окупаційній Новоолексіївській школі № 1 Генічеського «муніципального округу» досі шукають військового керівника, психолога, вчителів початкових класів і англійської мови, керівника гуртків.
Оскільки серед місцевих зрадники давно скінчились, окупанти намагаються приманити на Херсонщину російських педагогів. Для цього розробили федеральну програму «Земський вчитель». Суть її у тому, що за переїзд на роботу у села і міста з населенням до 50 тисяч (наразі цьому критерію відповідає будь-який населений пункт лівобережжя) вчителю обіцяють 2 мільйони рублів. Звісно, обіцяти – не означає виплачувати. Тому на окуповану Херсонщину переїжджають одиниці. В окупаційній Вадимській школі Каланчацького «муніципального округу», наприклад, віднедавна працює така собі Анна Доненко, про яку вже встигли повідомити більшість пропагандистських інформагентств, окупаційні адміністрація і міносвіти.
Що жене російських вчителів на Херсонщину? Бідність. Це визнають навіть у Росії. «Кадровий голод, який охопив школи, у найближчі роки візьме нас за горло, – написав з цього приводу голова «ЛДПР» Лєонід Слуцкій. – Ми випускаємо з вузів десятки тисяч вчителів на рік, аде вони не йдуть у педагогіку, ще менше бажаючих працювати у сільських школах. Різниця у зарплатах між столичним викладачем і його колегою у глибинці катастрофічна – втричі-вп’ятеро. Але ж Росія – більше, ніж Москва!»
Богдан СТРАЖАК.
