Проспект Космонавтів – красиве й популярне місце у Вінниці, з новими ТРЦ і чудовою транспортною розв’язкою. Його люблять городяни і гості міста. І вже з пів року, як тут з’явився шматочок Херсона. Це кав’ярня, яку відкрили переселенці Лариса та Олег Дуброви. Почувши, що в чужому місті бізнес змогли організувати незламні земляки, я, звісно ж, попрямувала знайомитися. Їх, симпатичну блондинку з усміхненим чоловіком, не помітити неможливо.
Пара особисто обслуговує клієнтів, працюючи за стійкою. В очі одразу кинулося, що робить подружжя це з задоволенням і, знаєте, з якоюсь такою херсонською гостинністю. Розговорилися. Виїхали в перший день вторгнення, думаючи, що на пару днів…
-Близько 5-ї години ранку телефонує моя старша дочка, яка живе в Одесі, і в істериці кричить: «Мамо, почалася війна, Одесу бомблять!». Я нічого зрозуміти не можу: Настя маячню якусь несе… А згодом вже почали бомбити Антонівський міст і було досить гучно. Олег говорить: треба, певно, щось робити. І ми підриваємося, давай речі швиденько збирати. Олег поїхав машину заправляти, – розповідає пані Лариса.
Втікаючи від війни, родина залишила в Херсоні не лише комфортну квартиру і моторний човен, придбаний буквально напередодні, а й успішний бізнес. Це магазин одягу, якому подружжя присвятило майже 30 років. Нічого з товару забрати не вдалося. Їхали легковим авто, там головне було сина забрати і деякі речі на перший час. Курс взяли на Вінничину, друзі запросили.
-Вже були шалені затори. Всі втікали кудись на захід. Ми їхали цілий день і майже всю ніч. Але там, у селі за 40 кілометрів від Вінниці, нас зустріли дуже тепло. Люди надали свій будинок, де ми мешкаємо й зараз. Ніхто не просив ніякої оплати: живіть скільки потрібно. З усього села почали зносити нам продукти, – пригадує Олег Дубров.
Херсон потрапив в осаду ще 1 березня і повертатися родині було просто нікуди. Місяць, два, три – стає тільки гірше. Пара розуміє, що на новому місці доведеться починати життя з нуля. Поки не проїли всі заощадження, вирішили відкрити якийсь бізнес, ну хоча б невеличкий. Чому саме кав’ярня?, – запитую. А, виявляється, Олег Дубров навчався на кухаря і навіть свого часу встиг попрацювати у сфері громадського харчування, тож технологіями приготування їжі, напоїв володіє професійно. Про відкриття ресторану не йшлося, адже це нереально затратний бізнес. А от з кав’ярнею вирішили спробувати.
Викупили права на вже існуючий заклад, разом з оснащенням. Нічого, що раніше був бізнес у зовсім іншій сфері. Поставили завдання – навчитися, опанувати новий профіль. І все вийшло. Так з’явився заклад LD СОFFEE. Розшифровується просто – кав’ярня Лариси Дубрової.
«Я назвав на честь своєї дружини, яку дуже кохаю», – констатує Олег.
Але ж у Вінниці просто сила-силенна різноманітних кав’ярень, великих і маленьких. Що треба було зробити, щоб новий заклад став конкурентним?
Та просто окрім кави там мало бути щось особливе, якась фішка. І її знайшли. Пара стала готувати сендвічі, на кшталт американських, але з натуральних продуктів, без заморожування. Для них ретельно відбирається м’ясо, яке маринується. Пропозицію клієнти оцінили, приходять, купують і потім знову купують. Люди скучили за натуральними, не напівфабрикатними харчами. А в Херсоні ж із цим ніколи не було проблем. Ще подружжя розробило власні напої на основі крему. Їх відвідувачі теж полюбили.
На додачу – знижка для військових ЗСУ та позитив для кожного клієнта, власники радо спілкуються з людьми. У кав’ярні часто бувають і переселенці з Херсона, що логічно – свої тягнуться до своїх. Заклад досить популярний. Єдине, за що дуже переживають власники, – немає можливості працювати, коли вимикається світло. LD СОFFEE без генератора. Таке оснащення коштує, як мінимум, півтори тисячі доларів, і скромній кав’ярні це просто не по кишені. Подружжя зверталося по допомогу до місцевої влади. Адже в деяких містах бізнесу компенсуються витрати на придбання генератора. Та відмовили. На Вінничині така ініціатива не працює.
-Якби був генератор, працювали б безперервно і людей було б більше. Але ми не засмучуємося. Прорвемося, раз таке пережили! Нам нічого не залишається, як крокувати вперед!, – говорить Олег Дубров.
Як і всі ми, Лариса та Олег дуже раділи звільненню Херсона і вже ледь не їхали додому. Але згодом бажання зникло – у рідному місті небезпечно, його щоденно знищують рашисти. Дуброви говорять, як мінімум, до весни точно будуть у Вінниці.
Марина САВЧЕНКО.