Справжнє кубло колабораціоністів утворилося в Херсонській ДЮСШ № 6 під час окупації міста. Перед початком нового навчального року рашисти та їхні прислужники зі шкури лізли, аби налагодити навчальний процес у школах за російською програмою.
– На той час у деяких закладах освіти міста окупантам вдалося схилити на свій бік деяких директорів та вчителів, – розповідає директор ДЮСШ № 6 Галина Метела. – Але навіть на мить не могла уявити нашу школу з багатими спортивними традиціями, всесвітньо відомими вихованцями, котрі не раз ставали призерами та чемпіонами різних міжнародних змагань, паралімпійських ігор, серед зрадників.
Та ось одного серпневого дня до кабінету Галини Дмитрівни зайшла її заступниця з навчальної та тренувальної роботи Оксана Нікітіна. І практично з порогу повідомила про наказ фейкової влади про призначення її директором ДЮСШ. Іншими словами, рекомендувала Галині Дмитрівні залишити своє робоче місце. Що вона мала робити?
– Насамперед, я видала наказ про її звільнення ще до початку навчального року, – розповідає справжня директорка закладу. – А разом з нею і тих, хто погодився працювати у «нових умовах»: інспекторів-методистів Ірину Пряхіну (її окупанти призначили з підвищенням – завучем школи) і Володимира Володіна.
Залишилися працювати в ДЮСШ також прибиральниці, технічний персонал, охоронники. Але на них Галина Дмитрівна не ображається. Скоріше навпаки: вдячна, що зберегли школу, не дали розтягнути інвентар та майно.
Та недовго правили у школі колаборанти. Перед звільненням Херсона Нікітіна і Пряхіна разом зі ще одним колаборантом, фейковим директором обласної установи «Спорт для всіх» Сергієм Ротоносом дременули до поки що окупованого Скадовська.
Щодо Володимира Володіна, то він залишився у звільненому Херсоні. Подейкують, доглядає за кимось прикутим до ліжка із рідні. Також розповідають, що вже і його сім’я пізнала горя від російських окупантів. Випущений снаряд з рашистської гармати з лівого берега Дніпра влучив у приватний будинок старшого сина колаборанта Володіна, що по вулиці Кримській у Херсоні, і забрав його життя.
Тож, може, хоч тепер Володимир Володін зрозуміє, кому взявся прислужувати?!