Щемлива зустріч із рідним театром і земляками, якої не було більше року. Сльози на очах навіть у чоловіків. І борщ, смачніший за будь-який на світі, бо він наче переніс тебе до рідної домівки… Так Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша зустрічали переселенці у Вінниці.
Кулішівці привезли виставу, після якої болить, – «Кицька на спогад про темінь». Історію переселенки з Донбасу Херсонський театр вперше показав у 2015 році. Тоді постановка креативного режисера Сергія Павлюка викликала шквал емоцій.
Але ж ніхто не думав, що прийде час і моновистава зазвучить по-новому, реалістично для самої Херсонщини, яка опиниться під чоботом російських окупантів…
-Деякі речі до кінця зрозуміти ти можеш тільки коли сам із цим зіштовхнешся. Ми ж допомагали переселенцям з самого початку. Знаєте, що 7 музикантів з оркестру у нас переселенці з Донбасу. На роботу взяли і всім, чим могли, допомогли. Але коли в наше місто прийшли окупанти, ми зрозуміли ще якісь речі. Як воно, коли вимушений втікати з рідної землі, далеко від домівки. Це і є ще одне переосмислення вистави, – розповів гендиректор-художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша Олександр Книга.
По суті, це переродження «Кицьки на спогад про темінь», у багатьох значеннях.
Після повномасштабного вторгнення стару виставу відродили для фестивалю в Польщі. Драма в тому, що актриса, яка всі ці роки грала жертву війни, виявилася колаборанткою. Не витримала випробування окупацією. Довелося робити заміну. Актриса Ольга Бойцова, яка виїхали із захопленого міста, на роль погодилася одразу. Але складнощі були. Ольга раптово захворіла і репетиції відбувалися онлайн, з лікарні. Постановка непроста технічно для виконання: протягом вистави героїня варить борщ. Все має бути реально. І якщо раніше це відбувалося десь на майданчику під небом, у казані, на вогнищі, то зараз – прив’язка до сцени. Плитку, невеличку і потужну, театр, який опинився геть без нічого, придбав на останні копійки.
Першими відновлену виставу з борщем побачили глядачі Національного театру ім. Лесі Українки в Києві. Потім був гастрольний тур містами України. Грошей на переїзд і т.д. не було, зізнається Олександр Книга. Але всюди допомагали колеги і земляки. Знаково, що гастролі відбувалися в той час, коли в Херсоні окупанти з колаборантами створювали такий собі «русский театр»…
Нелегко кулішівцям і зараз. Коштів на показ вистави у Вінниці, куди гастрольний тур не доїхав, не було. Виручила ідея переселенця, професійного ведучого з Херсона, В’ячеслава Каліни.
Було запропоновано принцип «донатити», притому, що оголосили – вхід безкоштовний. І це спрацювало. У Вінниці, де багато переселенців з Херсонщини, певна сума для приїзду театру ім. М. Куліша назбиралася швидко. З розміщенням кулішівців допомогли знову ж таки свої, херсонці, які відкрили у Вінниці заклади громадського харчування. Власники «Belissimo» і «Perfetto» на заклик допомогти відгукнулися одразу.
-Обожнюю Херсонський театр і любила його відвідувати. Пам’ятаю, і актори, і люди, які йшли до театру, часто бували у наших закладах на вул. Суворова. І нам дуже приємно підтримати рідний театр тут, у Вінниці. Тому чим могли, допомогли. Хай звучить наш український Херсон, – розповіла власниця мережі «Perfetto», авторка бренду торт «Херсон» Анна Воскобойник.
Прийняв виставу відомий у Вінниці Молодіжний Центр «Квадрат». У залі був аншлаг. Більшість глядачів, зрозуміло, переселенці з Херсонщини. Це був якийсь колективний катарсис, бо всі ми плакали. Здавалося, актриса не грає, вона проживає те, з чим зіштовхнувся кожен, хто зі штампом «переселенець»…
-Звісно, коли в залі – свої, ти відчуваєш глядача і розумієш, що перед тобою, здебільшого, зібралися ті, хто були вимушені залишити рідне місто. Я відчуваю те ж саме, що й люди у залі. Тому що зараз ми всі перебуваємо в приймах. Сподіваюсь, що вже скоро зможемо повернутися додому, у своє ціле житло, – розповідає Ольга Бойцова.
Ще перед виставою Олександр Книга попередив глядачів – виникли технічні проблеми і борщ може просто не доваритися… «Та ми ж не їсти сюди прийшли», – почулося звідкись із зали. Але ж магія, коли вона є, все відбувається саме по собі. І борщ доварився, просто на останніх словах актриси.
-Взагалі це рецепт херсонського борщу. Але багато хто додає квасолю, а хтось її не любить. Десь із грибочками, десь додають смажений бурячок, а десь – ні. Але ж ми і в часі обмежені, борщ має бути готовий до кінця вистави. Тому це полегшений варіант. І слава Богу, все вийшло й цього разу, – говорить актриса.
Таких довгих аплодисментів я, здається, не чула з часу останньої вистави у театрі ім. М. Куліша, тобто, з 23 лютого, коли в Херсоні була театральна прем’єра… Знову сльози і обійми. А далі – борщ, який запам’ятається на все життя…
Молодіжний Центр вона залишає з оберемками квітів.
Вдячні шанувальники, земляки задарували ними свою улюбленицю. А в голові – Херсонщина. «Кицьку на спогад про темінь» ще мають побачити в деокупованих селах, якими продовжує їздити театр ім. М. Куліша.
«Були з виставою в Киселівці. І коли героїня, тобто, я, знімає окуляри і під очима виявляється синяк, звісно, намальований, встає військовий зі словами «А той козел у Херсоні? Зараз поїдемо, розберемося»… Тобто, люди вірять у те, що відбувається на сцені. А після вистави діляться своїми історіями, яких би вистачило ще на пару вистав. Маємо підтримати земляків», – говорить актриса.
Марина САВЧЕНКО