Самбірська громада на Львівщині з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну приймає переселенців. У кожної родини за плечима свій важкий досвід війни. Більшість з тих, хто вимушено опинився за тисячі кілометрів від дому, – це жінки і діти. Спілкуючись, підтримуючи одна одну, вони знаходять нові сенси для життя та сили допомагати таким, як самі ВПО. До війни багато хто вів активне громадське життя, тож свої професійні та особисті навички намагаються використовувати для того, щоб покращити життя у громаді.
Світлана Захарченко, голова громадської організації «Територія арт», на базі якої знаходять підтримку та способи себе реалізувати жінки ВПО, розповіла наступне: «Весь минулий рік ми фактично волонтерили, проєкт розростається, з’являються нові ініціативи: заняття з малювання, англійської мови для дорослих, також створили хор. Олена Познякова – наша психотерапевтка з Херсона – проводить і індивідуальні консультації».
– Чому більшість занять саме для дорослих?
– Тому що стабільна мама – стабільна дитина. Мама спокійна, врівноважена має сили давати позитивні емоції дітям.
Олена Познякова – переселенка з Херсона, за фахом – практикуюча психотерапевтка, супервізор та член Української спілки психотерапевтів. В день нашого знайомства у неї заняття з арт-терапії. «У класі багато учениць, ледве вистачає місця. Серед тих, хто прийшов лікувати душу за допомогою мистецтва, – не лише переселенці. Тут є місцеві, – розповіла Олена. – Війна – спільна біда українців, незалежно від того, хто звідки. Хтось втратив дім, хтось близьких, у когось – рідні на фронті.
Я сама з Херсона, внутрішньо переміщена. Тут проводжу заняття. Вони проходять 4 рази на тиждень. У нас 2 гуртки – інтуїтивний живопис, ейдетика – і є групи психотерапевтичні. Люди приходять, щоб подолати психологічні травми, тому що більшість – це ВПО. Звичайно, в основному, жінки приходять, вони більш відкриті, націлені на спілкування. А повертаючись додому, вони діляться своїми знаннями з чоловіками, родиною. І це також дає свій результат».
– А в Херсоні чим займалися?
– Там я також мала психотерапевтичну практику. Тому працюю за фахом. До команди психологів «Території Арт» долучилася у травні. Ми переїхали сюди з родиною. Насправді я сама теж пережила шокову травму і змогла відновитися, тому тепер можу допомагати іншим.
Анастасія Пирогова, переселенка з Запоріжжя, організовує групи підтримки для переселенців у рамках проекту Women‘s New Horizons та координує цей проект у Самборі. Анастасія – авторка спеціальної дорожньої карти, яку вона створила для допомоги переселенцям.
– Я займаюсь різними проектами. Один з них – допомога жінкам, котрі постраждали від насильства. А ще створила дорожню карту, яка допомагає зорієнтуватися тим, хто вимушений через війну шукати новий дім у Самбірській громаді. Раніше такого не було, люди не знали, куди звертатися, доводилося багато ходити по інстанціях. Для цього був розроблений телеграм-канал, який допомагає їм орієнтуватися. Там зібрана інформація про різноманітні фонди та інші місця, які будуть корисні переселенцям, де можна отримати допомогу чи інформацію – онлайн. Також я створила фокус-групу з ініціативних жінок-переселенок. Основне її спрямування – адвокаційна діяльність, тобто ми можемо разом написати якесь колективне звернення, відстоюємо права внутрішньо переміщених осіб.
Ілона – з Нової Каховки, вона одна з тих, хто відвідували заняття арт-терапії. Згадувати все пережите важко, говорить жінка.
– Наше місто окуповане з перших днів війни і донині. Виїжджати було страшно, бо доводилося це робити під ракетним обстрілом, поруч горіла техніка, машини. Зараз майже немає зв’язку з рідним містом. Намагаємося підтримувати своїх, хто не зміг вибратися. Але це дуже складно. У них весь час перевіряють телефони, не дай Боже щось знайдуть – це смерть. Глушать зв’язок, місто під постійними обстрілами. Майже вся інфраструктура знищена. Дуже чекаємо на деокупацію. А поки що залишаємося тут, намагаємося робити все, що від нас залежить.
Сьогодні у Самборі знайшли притулок близько трьох з половиною тисяч ВПО – переважно жителі півдня і сходу України. Найчастіше до фахівців звертаються переселенці з тривожними станами, панічними нападами, розладами сну та за вирішенням сімейно-побутових проблем. Фахівці та волонтери «Території-арт» намагаються допомогти усім, хто приходить.
«Ми всі стали тут як одна родина, – говорить одна з відвідувачок арт-терапевтичних занять, яка приїхала з Лисичанська. – Тут віднайшли нові сенси та прагнення жити. Та водночас кожен з нас найбільше мріє повернутися у свій вільний дім».
Олеся СКРИПКА.