Під час наступу російських військ на Миколаїв село Посад-Покровське Чорнобаївської територіальної громади, що на Херсонщині, опинилося в епіцентрі воєнних дій. Практично перед ним з боку Херсона проходила лінія фронту. Ворог не жалів боєприпасів, аби прорвати оборону. В результаті артилерійських, мінометних і танкових обстрілів у Посад-Покровському не залишилося практично жодного вцілілого будинку. Були зруйновані будинок культури, триповерхова школа, приміщення старостату та пошти, інші об’єкти соцкультпобуту тощо. Але наші доблесні захисники не лише не відступили, а й перейшли у контрнаступ. Звідси почалася втеча за Дніпро «другої армії світу».
Звичайно, про відновлення Посад-Покровського своїм коштом та з місцевого бюджету в найближчій перспективі його мешканцям годі було навіть мріяти. Допомогла держава. За рішенням уряду Посад-Покровське офіційно включено до проєкту комплексної забудови, який є експериментальним. Суть експерименту в тому, що населені пункти, які увійшли до проєкту (а таких 6), держава відновить своїм коштом за принципом «краще, як було».
Мій приїзд до Посад-Покровського співпав з робочим візитом сюди голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафи Найєма. Не у затишному кабінеті, а безпосередньо на будівельному об’єкті, яким стало все село, високопосадовець вирішив провести нараду з актуальних питань. Це, до речі, додає йому честі. Приїхав Найєм з’ясувати, що потрібно для того, аби прискорити темпи відбудови.
Сьогодні у селі за проєктом відновлення вже закладено фундаменти перших п’яти будинків. Кошти на їх спорудження і ще на 20 таких самих виділив уряд Німеччини. Ще в січні цього року під час неоголошеного візиту до Одеси міністерка з питань економічного співробітництва Німеччини Свенья Шульце заявила, що Україні для досягнення перемоги у війні з рф потрібне не лише озброєння, а й допомога у цивільній сфері. Тоді ж вона анонсувала виділення їхньою країною додатково 52 мільйонів євро на ці цілі. І ось тепер ми бачимо результат тодішньої заяви: частина тих коштів пішла на спорудження 25 житлових будинків у Посад-Покровському.
Разом з помічницею старости місцевого старостинського округу Ларисою Соколовою оглядаємо будівельний майданчик площею близько 4,5 кв км (начальник Чорнобаївської СВА Ігор Дудар та староста Сергій Кулаковський брали участь у згаданій вище нараді).
– Перед війною у селі проживало 2239 осіб, – ділиться спогадами Лариса. – Під час бойових дій залишалося всього 20. А тепер вже налічується понад 800. Люди повертаються: одним нема де жити, другим – нема за що, ще інших просто тягне додому. Хоча на зиму знову очікується відтік населення: нема чим обігрівати наспіх відремонтовані накриті поліетиленовою плівкою будинки. Газ ще не підвели. Хоча проєктна документація на газо- та водопостачання вже виготовлена…
Чи могло Посад-Покровське зазнати значно менших руйнувань? Може, й могло. І на цьому наголошували деякі місцеві жителі: мовляв, якби українські воїни залишили село і зайняли оборонні позиції в окопах і бліндажах у полі.
– Знаю таких, – відповіла на це Лариса Соколова. – То я їм в очі сказала: ваші діти сплять у теплих постелях, а наші захисники мають мерзнути в чистому полі? Не вийде! Цьому не бути!
Йдемо вулицею, ніби тунелем: по обидва боки височіють паркани з металопрофілю. За ними вже незабаром виростуть нові ошатні будинки. Біля одних воріт зупиняємося.
– Тут у нас тимчасово розмістилася амбулаторія, – показує на побитий осколками після обстрілів будинок у глибині подвір’я. – Приміщення не дуже постраждало. Прийом пацієнтів веде наш сімейний лікар Володимир Павлович Страмнов, котрий повернувся в село.
Власне, посадпокровці не обділені увагою медпрацівників. Регулярно до них навідуються лікарі Херсонської обласної дитячої лікарні, ЮНІСЕФ, БО «Аліма» та МО «Лікарі без кордонів». Вони проводять тут медогляди, діляться з пацієнтами ліками.
– А вчора були волонтери з Польщі, – продовжила Лариса Соколова. – Привезли гігієнічні набори…
За розмовою незчулися, як підійшли до фундаментів двох будинків. На одному з них працював Сергій Гарячко, закладав розчином щілини між фундаментними блоками. Він з Ірпеня, приїхав сюди добровольцем допомагати відновлювати село.
А ось Сергій Данилевський, котрий працює поруч, – місцевий. Володіє кількома спеціальностями, які на будові ще й як знадобляться. Сергій на собі відчув приліт російської авіабомби на власне подвір’я.
– А той будинок, що зводиться поруч, – для моєї сестри Ольги, яка зараз з двома дітьми на Вінниччині, – розповідає чоловік. – Вона дуже зраділа цьому.
Одразу ж, як тільки звільнили правобережну Херсонщину від окупантів, стали повертатися в село люди. Побував тут і Президент України Володимир Зеленський, аби на власні очі побачити руїни, що залишилися після ворожих обстрілів. А побачивши, пообіцяв не просто відновити його – зробити кращим, як було. Як бачимо, слова глава держави дотримує.
Вже у травні у Посад-Покровському відновили електропостачання, завезли 30 модульних будинків для найбільш постраждалих, почали ремонтувати те житло, в якому можна було б хоч тимчасово жити, накрили дахи плівкою.
Завітали ми й до зруйнованої будівлі будинку культури. Провалений снарядами дах, понівечена глядацька зала на більш як 600 місць, кімнати для занять різних гуртків художньої самодіяльності…
– Відбудовувати його вже немає сенсу, – з сумом констатує Лариса Соколова. – Прийнято рішення його знести, а на цьому місці збудувати амбулаторію. На місці ж зруйнованої триповерхової школи спорудити опорну гімназію, будинок культури, дитячий садок, стадіон та урбан-парк. На місці зруйнованого комунального підприємства «Прометей» буде «Центр безпеки» (поліція і відділення ДСНС). Збудують і нове приміщення старостату замість зруйнованого (вже вигорнули, залишили тільки чудові ялинки).
Сьогодні у Посад-Покровському працюють два магазини (змішаної групи), аптека, консервний завод. Піднялася вгору вежа Київстару (завершується монтаж технологічного обладнання).
Працює в селі й будинок культури. Звичайно, місце йому знайдено тимчасове – у мобільному будиночку. Але його директорка Олена Таточенко не приховує задоволення. Мовляв, тут є все необхідне для роботи: збереглися частина сценічних костюмів, клубний реквізит, хустки, в яких виступали місцеві аматори сцени, навіть дзеркальна куля для дискотеки… Поруч з будинком – лави стільців для глядачів, імпровізована сцена, на якій вже виступали перед дітьми актори обласного лялькового театру та приїжджі аніматори. Тут же проходять і розважальні програми для дорослих.
На видному місці у «будинку культури» – «Журнал пам’яті загиблих воїнів-односельців». Їх четверо: Сергій Щербина, Сергій Раковський, Микола Паладі та Олександр Новіков. Днями повідомили про ще одного загиблого – Ігоря Колесніченка.
– У посадпокровців нині чимало проблем з оформленням компенсацій за зруйноване майно, – бідкається помічниця старости. – У одних немає документів на право власності на будинки, в інших – кадастрових номерів на земельні ділянки, у когось не оформлена спадщина. І це гальмує роботу.
– Звичайно, Чорнобаївська селищна рада робить усе можливе, щоб люди могли якнайшвидше отримати необхідні документи, – говорить начальник СВА Ігор Дудар. – На жаль, не всі розуміють, що без них ми оформити документи не можемо. Взяти ті ж документи про оформлення спадщини. Тут ініціатива належить спадкоємцям.
Та попри все, на великому будівельному майданчику практично вже все готове до великої роботи.
– Днями завершуємо тендерні процедури та визначаємо переможців, – ніби підсумовує побачене й почуте в селі начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури Херсонщини Микола Савченко. – Потім кілька днів на укладення договорів – і закипить робота.
Обсяг робіт належить виконати досить великий і за короткий термін. До кінця 2025 року слід збудувати, крім згаданих 25 будинків, які фінансуються німецьким фондом, ще 120 – за рахунок державного бюджету, звести перелічені вище об’єкти соцкультпобуту, заасфальтувати у селі вулиці й прокласти тротуари. А ще – посадити дерева, кущі та квіти. Щоб цвіли і плодоносили вони на радість нинішнім та прийдешнім поколінням посадпокровців та їхніх гостей.
Анатолій ЖУПИНА.
Фото автора.