Уряд заморозив фінансування свого ж проєктув Посад-Покровському
А все починалося так феєрично! Після того, як лінія фронту відійшла від села за Дніпро, сюди зачастили високопосадовці держави. Президент – не виняток. Усі хотіли на власні очі бачити, якого лиха натворили тут російські окупанти. Обіцяли допомогти. А вже незабаром в село надійшла приємна звістка: його включено до експериментального урядового проєкту комплексної забудови. Таких населених пунктів в Україні налічувалося шість. Фінансувати процес їх відновлення за програмою «Краще, як було» зобов’язувалася держава.
Зрозуміло, що відбудувати село коштом місцевого бюджету, який до війни наповнювався,в основному, за рахунок податку з доходів фізичних осіб, за словами начальника Чорнобаївської сільської військової адміністрації Ігоря Дударя, було неможливо. А тепер тим паче: бізнес не працює, роботи люди не мають. Тут зруйновано понад 90% будинків (понад 460 осель), не залишилося жодного домоволодіння, яке б не постраждало від ворожих мін і снарядів. Знищено школу, дитячий садок, будинок культури, магазини, господарські й виробничі приміщення підприємців та фермерів… Із 2200 мешканців на 11 листопада 2022 року в селі залишилася третина.
Процес відновлення в Посад-Покровському стартував восени 2023 року. А піку він досяг уже в лютому року наступного. Тоді лише 7 бригад київського ТОВ «Вега», кожна з яких мала потрібну техніку та устаткування, за неповних три тижні заклали 35 нових будинків: вирили котловани, прорили фундаментні траншеї, проклали дренаж і монолітні стрічки тощо. Почали монтаж фундаментних блоків. Всього ж будівельникам товариства належало звести 70 нових осель різних за площею: на 50, 70, 120 і 140 квадратних метрів. А ще ж в селі працювали спеціалісти й інших будівельних організацій, що виграли тендери.
– Сьогодні у селі щодня працюють понад 100 будівельників, – говорив у квітні заступник начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури Херсонської області Олександр Руснак. При цьому відзначав: зведені десятки підвальних приміщень, активно ведеться спорудження «коробок» нового та ремонт пошкодженого житла, у стадії завершення новий водогін селом. Хоча вже тоді ніби мимоволі зауважував: через затримки з фінансуванням, аби зберегти темп будівництва, доводиться «маневрувати»: перекидати бригади з одних об’єктів на інші, що на той час вже були проплачені.
– Першу чергу – 120 житлових будинків (81 новий і 39 капітально відремонтованих), – буде здано до осені, – запевнив заступник начальника служби. – Потім візьмемося за спорудження ще 152 будинків другої черги. На той час буде завершено прокладання водогону селом, встановлено водонапірні башти. На стадії закінчення вже й проєкт газифікації Посад-Покровського…
А вже через місяць від оптимізму в Олександра Руснака, здається, не залишилося й сліду. Хоча спроба видати бажане за дійсне була. Після тривалих пошуків (зрозуміло, імітованих) працюючих бригад будівельників Олександр Руснак привіз, нарешті, на один об’єкт, на якому працювали аж… три працівники. Один розчин готував та подавав, а два стіни зводили одного з будинків площею 50 кв. м. На запитання відповідали, як по писаному: у нас все добре, зарплату виплачують вчасно, будматеріалів достатньо тощо.
Що з того вийшло, бачив тижнів через три. Бригади на об’єкті, звісно, не було, а стіни були вигнані по вікна. Не було в селі взагалі будівельників-підрядників.
– Не знаєте, коли відновиться будівництво? –запитав у мешканки Посад-Покровського на ім’я Валентина.
– А хтозна, нам про це не говорять, – відповіла жінка. А далі висловила те, що не раз доводилося чути від місцевих: «Навіщо було зносити напівзруйновані будинки, якщо грошей на нові нема. Якось би жили. Так ні, наобіцяли, а тепер куди людям подітися?»
Почув у Посад-Покровському ще одну думку. Мовляв, навіщо було закладати фундаменти та зводити підвальні приміщення одразу 70 – 80 будинків? Щоб потім руками розводити? Чи не доцільніше було б звести 20 – 30 «під ключ», а тоді ще стільки ж, ще…
– Тепер вже хоч обіцяють продовжити фінансування, – відповів на запитання щодо можливого початку відновлення села виконуючий обов’язки старости Сергій Кулаковський.
От тільки коли? На підході осінь, а там і зима…
Анатолій ЖУПИНА.