На фото, яким поділився наш підписник, – уламки снарядів, які він назбирав на власному подвір’ї.
«Щодня з’являються нові. Вимітаю їх, складаю в банку з-під закруток. Вже таких банок назбиралося багато», – говорить чоловік. І додає: «Ці уламки пробили паркани, позастрягали в стінах будинків. Дуже часто через обстріли руйнуються газові та електромережі.
– Коли підмітаю подвір’я або гуляю з собакою в садку, то один-два знаходжу. Якщо відразу після обстрілів, буває й більше. Сьогодні чотири знайшов. Спеціально не шукаю, якщо випадково бачу під ногами, піднімаю з цікавості. Раніше попадалися дрібніші, а зараз в два-три рази крупніші, – продовжує.
Доводиться пильно дивитися під ноги, бо страшно, щоб і тут не розкидали «пелюстки» (міни). Про дистанційне мінування прибережної зони чув, говорить Олександр. Поки що в його районі такого не було, хоч до води і близько. А ось дрони літають часто.
– Вночі подивишся на зорі, а вони над головою кружляють. Одразу намагаєшся сховатися. Дуже неприємне відчуття. Коли листя впаде, взагалі все буде видно, як на долоні, – бідкається.
Пересуватися вулицями передмістя доводиться швидко, особливо на авто, водії часто стають жертвами атак. Звук дрона не завжди чуєш вчасно.
– Нещодавно переслідували знайомого. І видно ж, що цивільна автівка. У нього вона стара, овочі віз. Врятувало те, що різко загальмував, вибухівку скинули на дорогу якраз перед машиною, – продовжує Олександр.
Зимувати, попри небезпеку, Олександр залишається у рідному місті, так само, як і минулої зими. Вдома хатні тварини та рідні дуже похилого віку, сусідів мало.
«Аби дах і стіни вціліли. І, мабуть, доведеться шукати буржуйку, бо невідомо, що буде з газом», – розмірковує.
Проте херсонці жаги до життя не втрачають, вже планують, що садитимуть на городі навесні.
Чоловік ділиться планами: «Кавуни хочу посадити й кукурудзу. І ще чогось потроху. Так і живемо. Непросто, але ж вдома».