Як ми вже писали, працювати в окупаційних адміністраціях, школах, дитсадках і т. д. приїжджають жителі Алтайського, Хабаровського, Ставропольського і Краснодарського країв, Республіки Комі та інших регіонів РФ, а також окупованого Криму. Приїжджають не самі, більшість привозить з собою свої сім’ї.
«Я жив і навчався у Сибіру, а тепер з сім’єю переїхав у Херсонську область, – цитує окупаційна «Надднепрянская правда» старшокласника окупаційної Горьковської школи Каланчацького «муніципального округу», члена загону «Чорноморець» окупаційного руху «Юнармія» Алєксандра Свірідова. – Це був великий крок для нас, і спочатку я хвилювався, як все складеться на новому місці. З перших днів мого перебування тут мене дуже вразила природа: безкрайній степ, море і сільське життя створюють почуття спокою і простору».
А поки юний окупант насолоджується нашою природою, його батько «захищає Батьківщину» – тобто, є бойовою одиницею окупаційної армії. «У Херсонській області я відчуваю, що наша велика країна дійсно об’єднує людей, – бреше юний росіянин. – Тут особливе ставлення і до державних символів Росії, особливо до нашого прапору».
А під час святкування окупантами «дня воссоєдінєнія» у Генічеську увагу випадкових перехожих привернула повна жінка у кокошнику, розфарбованому у кольори того самого російського прапора. Огрядна святкувальниця немов символізувала саму Росію: така сама велика, але не те що меншати не збирається, а ще й нові території готова «з’їсти». Як потім виявилось, жінка також була немісцевою. І не просто росіянкою, а мешканкою столиці РФ на ім’я Ірина. «У вас чудові люди, у вас чудова гостинна земля, – розповіла москвичка окупаційній агітці «Надднепрянская правда». – Свято це, дійсно, воно вистраждане. І ми всі, росіяни, дуже чекали, щоб нарешті це відбулося».
Замінювати неблагонадійних громадян чужої країни на своїх мешканців – стандартна практика для окупантів. Причому місцевих позбавляються різними шляхами: економічним тиском, переслідуванням, цькуванням, тортурами, фізичним знищенням.
Богдан СТРАЖАК.
