Якби не війна, сьогодні більшість школярів раділи б останньому навчальному дню перед осінніми канікулами. Вони завжди припадали на  останній тиждень жовтня, і, як правило, це були чарівні теплі дні бабиного літа. Так було раніше, а тепер? А тепер війна, яка так зухвало внесла корективи у життя українських дітей, зокрема, у процес навчання.

Сьогодні наші діти навчаються хто де, і хто як пристосувався. Ті, які виїхали з батьками за кордон, стараються щосили інтегруватися у місцеві школи. Ті, які вчаться на неокупованій території України, раз по раз по команді стрибають у бомбосховища, перериваючи навчання, при сигналі повітряної тривоги. Діти, які все ще живуть в окупації, переважно вчаться дистанційно, завдяки наполегливим і відданим педагогам з рідних українських шкіл.

Та є й такі школи, в яких вже, мабуть, ніколи не продзвенить дзвоник, не лунатиме дитячий сміх, не пахнутимуть свіжі булочки з їдальні на великій перерві… Будь ти проклятий, «руський мір», з усіма твоїми «добродєтєлями»!

На фото – школа у визволеноному селі Архангельське. На відео – школа у Любимівці після звільнення.

За останніми даними, через бомбардування та обстріли збройними силами РФ пошкоджено 2614 закладів освіти. З них 313 зруйновано повністю.

Оксана ПАВЛЕНКО.