Акваріумні рибки, які поступово вмирають. Рука російського солдата, який зриває сережку з вуха української дівчини. Мертвий російський десантник, який перед своєю смертю захоплювався красою нашої природи і гарними умовами життя українців. Відрізана рука з російським прапором. Ці прості образи, намальовані на звичайній кахельній плитці херсонською художницею Юлією Данилевською, стали страшною хронікою кривавої війни, якій досі не видно кінця-краю.
«Хто знає, скільки безгрішних чистих душ загинуло через російську агресію? Замкнені у притулках та власних оселях, вони чекали до останнього. Їх хазяї вийшли з дому і не повернулися: хтось загинув, хтось просто зрадив. Саме тому я вирішила намалювати золотих рибок, що поступово вмирають. Зобразити схудлих собак і котів я б просто не змогла. На задньому плані картинки трохи видно вікно, заклеєне скотчем», – так Юлія Данилевська розповіла про одну зі своїх робіт.
Художниця залишалась у Херсоні всю окупацію і лише днями виїхала з міста, рятуючись від безкінечних російських обстрілів.
«Ми покинули Херсон. Тепер я розумію, що відчували тисячі людей залишаючи рідне місто, – написала Юлія Данилевська на своїй сторінці у Фейсбуці. – Це лише перші години (в іншому місті), а вже хочеться назад. Вчора разом з чоловіком годували бродячих собак та котів – роздавали останній корм. Коли чоловік погодився на переїзд у мене два дні була ейфорія. Зараз же здається, що сенсу життя і впевненості у завтрашньому дні немає, є якась апатія. Ми трималися до останнього, але обстрілів ставало все більше і більше».
Питання не лише «як херсонські художники пережили окупацію», а й що вони робитимуть далі, де знаходитимуть собі прихисток, не раз лунали під час відкриття виставки «Анімація арт-опору в окупації», яка відкрилась у Львівському муніципальному мистецькому центрі. До неї увійшла також частина робіт, які стали результатом «Резиденції в окупації», організованої в квітні 2022 року арт-критикинею та кураторкою Юлією Манукян.
«З початком окупації десь три тижні ми перебували в шоці. А потім я побачила перші роботи на тему війни від художників, що опинилися на вільній території, і подумала, що єдиний «ментальний» порятунок для нас – це фіксувати все, що зараз з нами відбувається, через мистецтво. Першими зголосились об’єднатися в «резиденцію в окупації» шестеро художників і художниць. На той момент вони вже почали «опрацьовувати» нову жахливу реальність. І не тільки в Херсоні. Адже будь-яка трагічна подія ставала тригером. В Росії, як і в будь-якій тоталітарній країні, добре розуміють, що геноцид треба починати зі знищення культурного прошарку. А культура в незалежній і прагнучий демократії країні – місце, де одразу визріває спротив», – пояснює Юлія Манукян.
Про незламність херсонських художників весь світ уперше дізнався зі статті у виданні The Guardian. Вона викликала величезний резонанс, безліч щирих слів підтримки та пропозицій допомоги. Однак для херсонців цього виявилося замало. Так народилася ідея промоції херсонського «арт-опору» через сучасні медіа, аби знову і знову нагадати всім, що Херсон – це Україна!
Мабуть, жодна з представлених на виставці «Анімація арт-опору в окупації» робіт не здатна залишити когось байдужим. І серія глиняних фігурок Олександра Печорського, що імітують стародавні кам’яні скульптури в степах Херсонщини, і рефлексії на «побєдобєсіє» російських окупантів на 9 травня та їхню брехню про «извечно русский Херсон» фотографки Лі Білецької, і колажі «Подивись» Olson Olberburg з фотографіями зруйнованих українських міст, і серія робіт «Декорації» Маріанни Таріш, та роботи інших художників. «Я фантазую про те, що «весь світ – театр абсурду», а ми – заручники поганого сценарію в театрі життя, в якому є сусідами неадекватної країни, яка оголосила нам війну», – пояснює Маріанна.
Проте на виставці представлені не лише самі роботи, а й їхні анімовані версії. Оживлені сюжети картин та малюнків, створених херсонцями в часи окупації, увійдуть в серце кожного, хто любить і підтримує Україну – впевнені куратори цього проєкту.
Проєкт «Анімація арт-опору в окупації», реалізований ГО «Urban Re-Public» (Херсон), підтримано в результаті відбору на відкритому конкурсі (re)connection UA, пілотного проєкту, який створений ГО «Музей сучасного мистецтва» у партнерстві з UNESCO та фінансується через Надзвичайний фонд спадщини UNESCO.
Виставка у Львові триватиме до 30 січня 2023 року за адресою: вул. Стефаника, 11.
Також роботи херсонських художників побачать в Ужгороді та Одесі.
Олег БАТУРІН.
Фото автора.