«Потрапити в полон для мене було найстрашніше. Я навіть думала, що у випадку, коли по мене прийдуть, доведеться вчинити самогубство. Для цього приготувала отруту для щурів і заховала у надійному місці. Я знала, що тих, кого забирають, катують морально і фізично. Я б цього не витримала. Щоб врятувати своє життя, людина піде на що завгодно, скаже що завгодно. Я дуже боялася у такий спосіб опинитися серед зрадників», – розповідає Вікторія (ім’я змінене).
Жінка виїхала з окупованої частини Херсонщини незадовго до звільнення обласного центру і перебуває в безпеці – прихисток їй надали в одній із країн Євросоюзу. Натомість частина родини залишилася в окупації на лівобережжі області, декого з них забрали. Доля рідних досі не відома. А зв’язку майже немає, тому що навіть за дзвінок «назовні» в кращому випадку можуть забрати телефон, а в гіршому – свободу, життя, говорить Вікторія.
На питання, чому вона вирішила, що прийдуть саме по неї, відповідає так: «Не варто шукати тут якоїсь логіки. Спочатку ми думали, що в найбільшій небезпеці перебувають родини атовців і військових ЗСУ. А насправді причиною арешту може стати що завгодно: сподобався твій дім, і в нього хочуть когось заселити, або ж ти не погодився на евакуацію, або їм потрібна твоя машина, чи десь хтось щось сказав про тебе – і все».
На сьогодні точна кількість полонених цивільних жителів Херсонщини невідома, офіційні джерела оприлюднюють лише частину реальної картини…
«За час роботи «гарячої лінії» Крим.SOS з питань військовополонених та цивільних заручників сюди надійшов 1251 запит щодо людей, котрі перебувають у полоні росіян», – повідомляє Олексій Тільненко, голова правління Крим.SOS. Щонайменше 126 осіб з числа викрадених були вивезені на територію рф чи до Криму.
Вже понад рік соцмережами ширяться тривожні публікації про пошук зниклих людей на окупованих територіях. На жаль, почасти ці дані потрапляють в публічний простір не одразу: родичі бояться надавати це розголосу, щоб не нашкодити викраденій людині чи собі. Натомість тим, чиїх рідних забрали, варто пам’ятати, що насамперед слід повідомити про викрадення до українських правоохоронних органів. Без заяви від рідних, офіційного документування військового злочину справу не зрушити з місця.
За даними правозахисної групи «Січ», на сьогодні в полоні перебувають понад 2500 наших військових та більш ніж 20 000 цивільних українців, чиї рідні офіційно звернулися по допомогу. За рік після повномасштабного вторгнення рф в Україні так і не з’явився механізм повернення полонених цивільних. Вони не підлягають обміну, як військові. Як відомо, за Женевськими конвенціями їх мають повертати, а не обмінювати. Водночас у більшості випадків інша сторона (рф) відмовляється підтверджувати повернення цивільних, стверджують правозахисники.
Життя після полону
Тим часом, лише з жовтня минулого року в Україні набув чинності Закон про «Соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей». Подібний законодавчий акт мав би запрацювати раніше, адже війна триває з 2014-го, з вторгнення на Донбасі. Та в Україні досі не було комплексного підходу до захисту прав полонених, з болем говорять юристи.
Які гарантії передбачені полоненим та членам їхніх родин?
Законом передбачена грошова допомога (щорічна та одноразова). Одноразова – 100 тисяч гривень. На неї також можуть розраховувати члени родини, якщо людина загинула в полоні. У підзаконних актах йдеться і про щорічну грошову допомогу. Проте не зазначається, скільки років вона буде виплачуватися. Серед інших гарантій – медична та психологічна реабілітації, правовий захист та забезпечення тимчасовим житлом. Воно надаватиметься з фондів за умови, що іншого місця для проживання немає. Діти полонених зможуть навчатися за кошти державного бюджету.
На кого розповсюджуються гарантії?
До переліку входять полонені військові, цивільні заручники, політичні в’язні кремля, іноземці у лавах ЗСУ та члени їхніх родин. Але не все так просто з отриманням допомоги та гарантій. Головна підстава для цього – це встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії рф.
Хто встановлює факт позбавлення свободи?
Ці повноваження покладені на Комісію Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Серед документів, які потрібно буде туди подати: заява особи або її представника, довідки від СБУ, військових чи правоохоронних органів про факт перебування в полоні, а також документи щодо достовірності відомостей, наведених особою. Детальніше про це можна прочитати у Постанові Кабміну 1281 (від 15.11.2022 р.).
А якщо узагальнити, то для того, щоб довести факт перебування в полоні, можуть згодитися будь-які документальні свідчення, що людина перебувала в полоні, в тому числі і документи країни-агресорки, фото чи відеозйомка затримання (часом окупанти викладають це у пропагандистських сюжетах і соцмережах) та інше. Планується створення Єдиного державного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення свободи. Аналітики «Січі» припускають, що швидше за все реєстр зараз проходить апробацію, вирішуються оргпитання, а працювати він почне трохи згодом.
***
Вікторія, чий близький родич перебуває в російському полоні, говорить: «Насправді єдине, що хвилює кожного з нас, це повернення наших цивільних, вироблення механізму, як їх повернути. Люди страждають майже рік. Ця невідомість вбиває. Ми зверталися у міжнародні організації, Червоний Хрест, але… Соціальні і державні гарантії для полонених – це чудово, аби було кому ними потім скористатися. Якщо не повернути людей, це втрачає будь-який сенс».
Олеся СКРИПКА.