Зараз у Генічеську, що називається, яблуку немає де впасти. Все через те, що окупанти перенесли туди з Херсона свої «органы власти». Розселяли їх, куди лише можна. Робили це аж дуже компактно. Наприклад, все своє «министерство социального обеспечения» змогли помістити у невеличкий кабінет, який до війни займало приватне підприємство, що надавало послуги технічного консультування.
А от зі своїми вояками, які встигли залишити Херсон живими, окупаційному керівництву довелось повозитись. Частину їх заселили у порожні квартири, будинки і гуртожиток ВПУ № 17, але основну масу поселили у пансіонатах і базах відпочинку Арабатської Стрілки. Там, а ще у сусідньому з містом Азовському спостерігається нині дуже велике скупчення військової техніки і живої сили противника.
Міст через протоку Промоїна, який було підірвано ще 24 лютого, окупанти відновили. Мабуть, на випадок, коли доведеться тікати з Генічеська у Крим. Ймовірно, таку ж мету переслідували під час підготовки ґрунтової дороги зі Стрілкового у бік раніше окупованого півострова. Наразі її вже накатують.
І якщо Арабатка забита свіжим «гарматним м’ясом», то у Генічеську ледве знаходять місце для «трьохсотих». На місці, де були свиноферми колишнього колгоспу «Хвиля революції», рашисти нарили шанців, нагнали техніки і поставили наметовий військовий шпиталь. Поранених, які туди не помістились, лікують у районній лікарні.
На городах біля мікрорайону окупанти встановили свою радіолокаційну станцію, а от плити з вертолітних майданчиків біля ВПУ № 17 чомусь демонтують.
На вулицях міста – дуже багато цивільного автотранспорту. На центральному проспекті Миру, наприклад, автівок зараз більше, ніж у хороший курортний сезон. Це «евакуйовані» рашистами мешканці Херсона, Каховки, Нової Каховки, Олешок та навколишніх сіл приїхали до Генічеська на тимчасове проживання.
Розселенням їх ніхто не займається, тож, залишивши транспорт на вулицях, люди ходять містом у пошуках житла.
Військові тим часом шукають будь-який спосіб зігрітись. Вчора, наприклад, велику їх групу бачили у магазині «Рибалка», де вояки купували… рибацькі костюми. Хоча, може, не для тепла, а для того, щоб вплав через Сиваш у Крим тікати, купували, невідомо.
Не забезпечили їх командири і засобами гігієни. Кожного дня генічани бачать на центральному ринку вояк без автоматів, що купують мило, пральний порошок та іншу побутову хімію. Хочуть, напевно, зустріти смерть чистими. Так і буде, якщо втекти не встигнуть.
Борис ВИНОГРАДОВ.