Цей тиждень для херсонців у різних куточках України, як і в самому місті-Герої, минає під знаком третьої річниці визволення правобережжя Херсонщини. Одна з найактивніших спільнот переселенців з нашої області зосереджена на Вінниччині. Земляків об’єднує Гуманітарний центр «Вільні разом», за яким закріплені Генічеська МВА та Ювелійна СВА . Свята до важливих дат тут вже стали доброю традицією. Тож до чергової річниці визволення правобережжя Херсонщини готувалися заздалегідь. Як відзначали – бачив «Новий день».
Цього разу свято херсонців прийняв Вінницький академічний обласний театр ляльок «Золотий ключик». У холі цього закладу розташувалася локація з арт-терапії. Юні херсонці розписували фігурки у вигляді будиночків – повернення додому обов’язково буде. Уважно підбирають фарби підопічні очільниці будинку сімейного типу Тетяни Ставицької. Жінка вивезла з окупованої частини Херсонщини шістьох дітей, серед них – двоє дівчаток із херсонського Острова.
-З окупації ми вивозили дітей, як могли, правдами-неправдами. Ці двоє сестричок, 5 і 8 років, вже були у каховському інтернаті. Їх забрали із херсонської сім’ї. Ми про це дізналися. Треба було їх рятувати, бо окупаційна влада хотіла вирішити їхню долю на власний розсуд, кудись вивезти. Рік вони з нами прожили на лівому березі. Ну а потім ми їх вивезли, разом з іншими нашими вихованцями. Я дуже вдячна Вінниці та її людям за теплий прийом і допомогу. Тут дуже добре нам. Але якби ви тільки знали, як же хочеться додому, у наше селище на лівобережжі! Тому сьогодні почуття наші – і радість, і біль, – говорить Тетяна Ставицька.
Урочистий захід розпочався із хвилини мовчання. Як і кожен клаптик української землі, правобережжя Херсонщини повернулося додому ціною крові наших захисників. І тільки російські пропагандисти можуть говорити, що «друга армія світу» (але точно не від початку), вийшла без бою. Насправді ЗСУ гнали ворога, що в окупантів аж п’ятки свистіли. Визволення правобережжя було спланованою спецоперацією. Російська армія зазнала чималих втрат. Були вони і в української – про це в інтерв’ю «Новому дню» не раз розповідали учасники цих подій, тобто, військові.
Привітати херсонців із великою датою в новітній історії прибули представники обласної та міської влади Вінниччини, а також очільники місцевих громад-партнерів херсонського хабу. А просто із прифронтового міста-Героя приїхала заступниця голови Херсонської міської ради Наталія Чорненька. До початку свята кореспонденту все не вдавалося поговорити з нею більш детальніше – телефон пані Наталі розривався від дзвінків із Херсона (то одну проблему просили терміново вирішити, то другу).
Посадовиця пригадала, як разом із Галиною Луговою організовували роботу Координаційного центру для ВПО «Херсонщина – це Українв» у Вінниці. То був 2022 рік, коли Херсон ще перебував в окупації.
– Пам’ятаєте, вінничани нам несли одяг, посуд? Влада надала правову та психологічну допомогу переселенцям з Херсонщини. І ми всі гуртувалися отам, на четвертому поверсі «прозорого офісу». Хочу подякувати нашим партнерам у Вінниці за ту підтримку, яку ВПО отримали із перших днів і коли створювався наш хаб. А вже 12 листопада я помчала в Херсон. І ми побачили там знову наш український прапор. І там, на площі Свободи, у населених пунктах всього правого берега, ми знали – дихаємо на повні груди. Так, зараз у Херсоні складно, ви бачите новини, у вас там родичі. Ми розуміємо, йде війна повномасштабна. Але ми тримаємося. Тому що незламний дух українців не можна вибити нічим, – розповіла заступниця голови Херсонської міської ради Наталія Чорненька.
Під час зустрічі людям, яких із рідної Херсонщини вигнала війна, показали щемливе відео з рідного краю. Всі разом ми пригадали, як у місті-Герої під час окупації жителі виходили на мирні акції і озброєним до зубів ворожим солдатам кричали «Домой!». Спогади такі, що мужністю херсонців захоплюється вся Україна, їм вклоняється світ.
-З кожною зустріччю у нас все більше людей. Об’єднують спогади, а ще – проблеми. Наше завдання – підтримувати людей з Херсонщини і ми щодня над цим працюємо. Хочу подякувати Вінницькій обласній та Вінницькій міській адміністраціям, місцевим громадам-нашим партнерам, які нам допомагають вирішувати різні питання та організовувати заходи для переселенців, – розповів Євген Родіонов – начальник Генічеської МВА, яка опікується Гуманітарним хабом «Вільні разом» у м. Вінниця.
Зворушливим моментом свята стала вікторина на тему Херсонщини. Всі разом ми згадували візитівки нашої області, дати, назви, цікаві факти. Переможці отримали приємні подарунки із нагадуванням про рідний дім. Загалом у залі зашкалювали емоції. Це була зустріч рідних людей. Звучали навіть несподівано відверті речі, яких не буває на офіційних заходах.
-Мій чоловік двічі переселенець – спочатку втік із Луганщини, а потім ми втікали з Херсона сюди, на Вінниччину. Він у мене військовий. Згадую 2023-2024 роки, Кринки. Я була у них на відстані «звязківцем», бо у хлопців «вмер» Старлінк і чоловік зміг якось вийти у роумінг і говорить: скину тобі дані, набери керівництво, нехай поповнить нам Старлінк. Уявіть, я дзвоню чужій людині й кажу: я така-то, записуйте номер Старлінка, бо там дрони не можуть працювати. Тож волею-неволею я причетна, знаю про легендарні Кринки. Дуже вдячна Вінниці, що нас прийняла, що надала мені, вагітній, роботу тут. Я продовжую волонтерити для захисників, для свого чоловіка, який хоче повернутися додому на танку, – поділилася своєю історією пані Зоя з Херсонщини.
Ну і як же без концерту – його відкрила юна Оля Гуцол із Чорнобаївської громади, виконавши пісню «Херсон» — символ віри, надії та перемоги. Мама дівчинки теж розповіла «Новому дню» вражаючу історію.
-Із Чорнобаївки до Вінниці ми приїхали влітку 2022 року. В окупації донька отримала психологічну травму. Для відновлення ми вирішили водити її всюди – на танці, на вокал. І уявіть, у Вінниці відкрилися таланти. Оля почала брати участь у різних конкурсах, і в кількох вже перемогла навіть! Навчаємося у вокальній студії. І коли з’явилася змога проспівати для рідних херсонців, ми з радістю погодилися, – мама Ольги Гуцол.
Чудові концертні номери для херсонців підготували і представники сфери культури Вінниччини.
А після свята земляки розходитися не поспішали. Хотілося спілкуватися, обійматися, фотографуватися. Ми, херсонці, такі, правда ж?
Марина САВЧЕНКО.