“Вільні разом” – координаційний центр допомоги внутрішньо переміщеним особам із Херсонщини відчинив свої двері рік тому (у 2025-му) у Львові. За цей час він став острівцем турботи і затишку, об’єднавши велику херсонську родину.

– Зустріти своїх земляків далеко від дому – неймовірна радість, – говорять люди, які  приходять по допомогу до херсонського осередку. Тут можна знайти відповіді на важливі питання, отримати юридичну консультацію, психологічну допомогу, зустріти земляків, поспілкуватися та відчути, що ти не залишився наодинці зі своїми проблемами. Центр для переселенців було створено за ініціативи Херсонської ОВА (обласної військової адміністрації) спільно з Олешківською та Нижньосірогозькою громадами.

Одна на всіх мрія

У Львові падає дощ і досить прохолодно. Але на вході до херсонського центру “Вільні разом” гостей зустрічають південним теплом та кавунами. На перший ювілей приїхали не лише переселенці, котрі зараз живуть у Львові, а й  долучилися  ті, хто знайшов тимчасовий дім у Львівській області, серед присутніх багато волонтерів. На зустріч із земляками приїхав голова Херсонської ОВА Олександр Прокудін:  “Херсонщина – це передусім  люди. Херсонці, олешківці, каховчани, генічани, скадовчани, усі ми. Зараз Львівщина приймає на відпочинок дітей із зони активних бойових дій, Донеччини, Запорізької області і, звісно, Херсонщини. І от дивишся в очі дітей, втомлених від війни, які приїжджають сюди на відпочинок, а потім, за кілька тижнів, втомлених від відпочинку. Ми дуже вдячні львів’янам, але я не хочу карпатську зміну, я хочу херсонську зміну, щоб дітям звідси показати вже нашу Олешківську пустелю, наші два моря, наші річки, нашу Асканію. І хочеться загадати одне на всіх бажання – щоб наступна річниця була вдома. Ми всі сподіваємось, що ви повернетеся додому”.

Тетяна Гасаненко, очільниця Олешківської військової адміністрації  додає:

” Поки ми разом, поки ми сильні, в нас ніколи не згасне віра в те, що ми обов’язково повернемося додому, навіть якщо там усе зруйновано”.

Олешки завжди в серці

Про гуманітарну катастрофу і геноцид мирного населення, влаштовані російськими окупантами в Олешках та громаді, боляче навіть згадувати. Натомість самі олешківці усіма силами допомагають ЗСУ та мріють про звільнення рідної землі. Максим Зарічний, відомий на Львівщині юний волонтер, родом з окупованого Лівого берега Херсонщини. Його сильний голос дарує людям надію. На сьогоднішній день Максим своїм співом уже зібрав для потреб ЗСУ 2 мільйони 300 тисяч гривень. Заспівав на святі і дев’ятирічний волонтер Гліб Гуляєв, батько якого також долучився до лав Збройних сил. Анастасія Атаманенко, 12-річна художниця та волонтерка, учениця Херсонської художньої школи отримала подяку. Дівчинка створює картини та продає їх на аукціонах, а виручені кошти також передає на допомогу нашим захисникам. “Зараз працюю над створенням картини за мотивами “Аліси в країні див”, – розповідає журналістам “Нового Дня” юна волонтерка. Одну з таких картин вдалося продати на аукціоні за 10 тисяч гривень.

Пам’ять, яку не знищити

Олександр Сидоренко, один із присутніх гостей та захисник (родом з Олешок), говорить про таке:

“Ми втратили домівки. Кожен із присутніх носить велику рану на серці. У нас ворог відібрав той час, який ми втратили, але він не відбере у нас нашу пам’ять, ми будемо пам’ятати і ніколи не пробачимо, і ми віримо з вами, що обов’язково повернемось на Херсонщину, у наші рідні Олешки. Це може звучить  десь занадто голосно, що ми відродимо усе. Але  все-таки відбудуємо наш дім і будемо жити під нашим українським мирним небом. Я того дуже хочу”.

Невтомні херсонські волонтери

Катерина Михайлівна Гунько, волонтерка з Бериславщини, показує прапор із підписами захисників. Тут залишили свої написи та побажання військові багатьох бригад. Для них волонтери готують продуктові набори та відправляють на фронт. Жінка вимушено залишила свою домівку ще у 2022-му. Але понад усе мріє знову побачити рідну Херсонщину.

“Серед тих, хто сьогодні боронить Україну, є багато представників інших народів, – говорить волонтерка. Зокрема, захисники з Тайваню, Південної Кореї, Японії, США – їх підписи також можна побачити на прапорі”.

“Відправляємо продукти на Запорізький напрямок, Харківський і обов’язково на наш, Херсонський”, – розповідає Катерина Гунько.

Віктор Герасимов, поет із Херсонщини, присвятив вірш рідній Новій Каховці, яку називає степовою квіткою. Говорить, що рідне місто ніколи не полишає його пам’ять і завжди сниться. Як і всі херсонці, чоловік мріє знову побувати на рідній землі та побачити її вільною.

Ольга Петриченко, голова координаційного центру “Вільні разом” у Львові, розповіла журналістам “ Нового Дня”, яким був цей рік.

“Минає рік, як ми живемо тут, на Львівщині. Ми знайшли житло, добрих друзів, партнерів, які допомагають нам у цьому світі знайти себе. Це все дуже непросто. Адже багато херсонців, які проживають у Львові і Львівській області, стикаються з проблемою пошуку житла, шукають юридичну допомогу, психологічну. І от саме тут ми вважаємо своїм завданням допомагати з цим. Залучаємо наших партнерів, проводимо інформаційні лекції. Працюємо із центром зайнятості, допомагаємо шукати роботу. Ми не можемо вирішити абсолютно всі питання наших людей, але часто люди приходять до нас і говорять – ми просто раді почути і побачити своїх земляків. Нещодавно був випадок. До нас прийшов військовий. Сам він із Генічеського району. А його родина живе тут, у Львівській області. І коли він забіг до нас на хвилиночку, ми почали його запрошувати, питати, яка допомога потрібна. І він каже: “Нічого не потрібно, дайте я просто посиджу серед вас, почую нашу херсонську мову, навіть якщо суржик. І мені на душі стане легше, бо я через два дні знову їду туди (на фронт), а зараз просто побуду серед своїх”.  Для нас такі моменти дуже важливі. На жаль, ми не можемо вирішити усіх житлових питань, але іноді людину треба просто обійняти, віддати частинку своєї душі і водночас від них почути віддачу – оце наше таке завдання”.

– Цього року при координаційному центрі для вимушених переселенців було створено осередок психологічної допомоги для жінок, – розповідає Ольга Петриченко, тут у херсонському осередку завжди відкриті до нових ініціатив. Долучилися до заходу представники громадських організацій, благодійних фондів, Мальтійська служба допомоги, представники місцевих органів самоврядування. Першу свічку на кавуновому торті задули маленькі херсонці. А Координаційний центр підтримки внутрішніх переселенців “Вільні разом” чекає на усіх, хто потребує підтримки у Львові.

Олеся Скрипка,
фото авторки