Українські біженці в країнах Європейського Союзу вже незабаром можуть втратити чинний формат тимчасового захисту. Європейські держави поступово переходять від екстрених рішень до довгострокової політики, розглядаючи різні сценарії — від повернення громадян в Україну до їх подальшої легалізації в країнах перебування.
Тимчасовий захист
Масовий виїзд українців після початку повномасштабної війни став найбільшим міграційним процесом у Європі з часів Другої світової війни. За оцінками міжнародних організацій, за кордон виїхало близько 7 мільйонів громадян України, з яких понад
4,3 мільйона отримали тимчасовий захист у країнах ЄС.
Механізм тимчасового захисту запровадили у 2022 році як швидку відповідь на гуманітарну кризу. Він дав змогу українцям легально перебувати в Євросоюзі, працювати та користуватися соціальними, медичними й освітніми послугами. Водночас цей статус від початку мав обмежений у часі характер і неодноразово продовжувався.
Остаточно визначено, що дія чинного формату підтримки має завершитися у березні 2027 року. Це означає поступовий перехід до нових підходів у міграційній політиці.
Найбільше українців прийняли Німеччина, Польща та Чехія. Водночас, якщо враховувати співвідношення кількості біженців до населення, найбільше навантаження припало на Чехію, Польщу та Словаччину. Після пікового виїзду у перші місяці війни міграційні процеси сповільнилися і нині вимірюються десятками тисяч осіб.
Кількість нових рішень про надання тимчасового захисту скорочується. Водночас змінюється і структура біженців: жінки та діти залишаються основними категоріями, однак частка чоловіків поступово зростає.
Підтримка українців
Рівень підтримки українських біженців у країнах Європи поступово знижується. Якщо у 2022–2023 роках допомога мала беззаперечну суспільну підтримку, то нині вона залежить від внутрішньої політики окремих держав і соціально-економічної ситуації.
У більшості країн ЄС переважає позитивне ставлення до приймання українців, однак показники суттєво різняться. В окремих державах рівень підтримки знижується, що пов’язано як із навантаженням на соціальні системи, так і з внутрішніми політичними процесами.
Питання українських біженців дедалі частіше стає предметом політичних дискусій. Окремі політичні сили використовують тему міграції для формування суспільних настроїв, зокрема поширюючи твердження про низький рівень зайнятості українців. Водночас статистика свідчить, що понад половина громадян України працездатного віку в країнах ЄС працевлаштована. При цьому значна частина з них обіймає посади, що не відповідають їхній кваліфікації.
Фінансовий аспект також залишається предметом дискусій. Витрати європейських держав на підтримку українців є значними, однак водночас біженці роблять внесок у економіку країн перебування, зокрема через ринок праці та податкові надходження.
Зміна умов
Окремі європейські країни вже почали перегляд умов тимчасового захисту. На першому етапі зміни стосувалися соціальних виплат — у низці держав їх пов’язали з активністю біженців у пошуку роботи та вивченні мови.
Фахівці у сфері міграційної політики зазначають, що нові правила стають жорсткішими, особливо для тих, хто прибуває пізніше або вже перебував у інших країнах ЄС. Частину таких людей дедалі частіше розглядають не як осіб, котрі рятуються від війни, а як економічних мігрантів.
Подальші зміни стосуватимуться передусім майбутнього правового статусу українців. Деякі країни вже пропонують механізми переходу до інших форм перебування. Зокрема, йдеться про отримання дозволів на проживання на підставі працевлаштування, доходів та інтеграції у місцеве середовище. Серед альтернатив — навчання, возз’єднання сім’ї або інші міграційні програми.
Також окремі держави запроваджують обмеження для нових категорій біженців. Зокрема, змінюються підходи до надання захисту чоловікам призовного віку, а також жителям регіонів, які вважаються відносно безпечними.
Наступні кроки
Плани щодо завершення тимчасового захисту зараз співіснують із реальністю тривалої війни. Саме тому на рівні європейських інституцій обговорюються різні сценарії подальших дій.
Серед них — як продовження чинного механізму ще на певний період, так і поступовий перехід до стандартних процедур отримання дозволів на проживання. Також розглядається можливість створення окремого правового статусу для українських громадян.
Очікується, що конкретні пропозиції щодо майбутнього українців у ЄС будуть сформовані найближчим часом. Подальші рішення залежатимуть як від безпекової ситуації в Україні, так і від внутрішньої політики держав-членів.
Анастасія Ковальчук,
фото з відкритих джерел
