Доступ до якісної медичної допомоги в невеликих громадах і прифронтових регіонах значною мірою залежить від того, чи готові лікарі та інші медичні працівники працювати там, де їх найбільше потребують. Однією з головних перепон для такого працевлаштування залишається житлове питання.

Саме тому держава продовжує вдосконалювати механізм забезпечення службовим житлом медиків, які обирають роботу у сільській місцевості та на територіях, наближених до зони бойових дій.

Важливий інструмент підтримки

Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку використання коштів державного бюджету для забезпечення житлом медичних працівників. Відповідні нововведення затверджені постановою уряду від 16 липня 2025 року №900. Оновлені правила покликані зробити програму більш доступною, усунути окремі бюрократичні бар’єри та врахувати реалії воєнного часу.

У Міністерстві охорони здоров’я наголошують, що службове житло є одним із важливих інструментів підтримки медичних працівників. Воно допомагає не лише забезпечити лікарів базовими житловими умовами, а й сприяє тому, щоб мешканці віддалених сіл та прифронтових громад могли своєчасно отримувати медичну допомогу.

Позитивні нововведення

Одним із ключових нововведень стало розширення території дії програми. Якщо раніше вона охоплювала переважно сільську місцевість та окремі прифронтові населені пункти, то тепер службове житло можуть отримати медики, які працевлаштовуються і в містах Миколаївської області, включно з обласним центром — Миколаєвом.

Окремо спрощені умови передбачено для працівників комунальних закладів охорони здоров’я Херсонської області. Для них більше не застосовуватимуться вимоги щодо мінімального строку перебування вакансії на Єдиному вебпорталі вакантних посад у закладах охорони здоров’я. Також не враховуватиметься вимога щодо певного стажу роботи, що має значно пришвидшити процес залучення фахівців до регіону, який особливо гостро потребує медичних кадрів.

Важливою зміною стало і врегулювання ситуації з житлом, яке було втрачено через війну. Раніше медичний працівник не міг претендувати на службову квартиру чи будинок, якщо мав власну нерухомість у радіусі 30 кілометрів від місця роботи. Це правило діяло навіть тоді, коли житло було непридатним для проживання або медичний заклад мав вільне службове приміщення.

Тепер ця норма переглянута. Якщо житло медика було зруйноване внаслідок бойових дій або розташоване на тимчасово окупованій території, така нерухомість більше не стане перешкодою для участі в програмі забезпечення службовим житлом. Це рішення враховує реальні обставини, в яких опинилися тисячі українських родин через російську агресію.

Змінено умови окремих пунктів програми

Іще одним нововведенням стала можливість придбання не лише квартир, а й житлових будинків разом із земельними ділянками. Це особливо актуально для сільської місцевості, де індивідуальна забудова є найбільш поширеним типом житла. Такий підхід дасть змогу місцевим громадам ефективніше використовувати бюджетні кошти та швидше забезпечувати медичних працівників житлом.

Водночас уряд переглянув окремі вимоги до кандидатів на отримання службового житла. Зокрема, скорочено термін розміщення вакантної посади на Єдиному вебпорталі вакантних посад. Якщо раніше вакансія мала залишатися відкритою не менш як 90 календарних днів, то тепер достатньо 60 днів. Це дає можливість оперативніше приймати рішення щодо забезпечення житлом і швидше закривати кадровий дефіцит.

Змінено вимоги щодо тривалості роботи самого медичного працівника в закладі охорони здоров’я. Якщо раніше для участі в програмі достатньо було відпрацювати 120 днів, то тепер на момент подання заяви необхідно мати один рік стажу роботи в цьому закладі. При цьому період проходження інтернатури до зазначеного стажу не зараховується.

Оновлено також підхід до визначення максимально допустимої площі житла. Відтепер ці нормативи приведено у відповідність до вимог державної програми «єОселя». Для квартир максимальна площа для однієї людини або сім’ї з двох осіб становить 52,5 квадратного метра. На кожного наступного члена сім’ї додається ще по 21 квадратному метру. Загальна площа квартири при цьому не може перевищувати 115,5 квадратного метра незалежно від кількості членів родини.

Для індивідуальних житлових будинків встановлено дещо більші нормативи. Для однієї людини або сім’ї з двох осіб максимальна площа становить 62,5 квадратного метра. На кожного наступного члена сім’ї також додається по 21 квадратному метру. Гранична площа будинку не повинна перевищувати 125,5 квадратного метра.

Крім того, документ деталізує перелік інформації та документів, які медичний працівник має подавати разом із заявою до закладу охорони здоров’я для отримання службового житла. Це має зробити процедуру більш зрозумілою як для самих медиків, так і для адміністрацій медичних установ.

Чому це важливо для громад

Програма забезпечення службовим житлом була започаткована як один із механізмів подолання кадрового дефіциту в системі охорони здоров’я. Наприкінці минулого року уряд уже розширив її дію, дозволивши брати участь не лише медикам, які працюють у сільській місцевості, а й працівникам закладів охорони здоров’я, розташованих у містах прифронтових областей.

Останні зміни стали черговим етапом удосконалення цієї програми. Вони покликані зробити державну підтримку більш гнучкою та адаптованою до викликів воєнного часу. Для багатьох лікарів, медичних сестер та інших працівників галузі це означає не лише можливість отримати житло, а й додаткову мотивацію працювати саме там, де їхня допомога сьогодні  найбільш потрібна. Водночас виграють і громади, адже стабільне забезпечення медичними кадрами безпосередньо впливає на доступність і якість медичної допомоги для населення.

Наталія Ковальчук,
фото з відкритих джерел