Утратити дім – страшно. Але ще страшніше втратити можливість довести, що він твій. Для багатьох переселенців це вже реальність – іноді серйозною проблемою стає відсутність даних про житло в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Найбільше це стосується власників майна на тимчасово окупованих територіях, оформленого до 2013 року: дані зберігалися в архівах БТІ, які нині часто недоступні або знищені.
Саме в такій ситуації опинилася і авторка цього матеріалу. Пройдений шлях – від відмов до успішної реєстрації права власності – може стати підказкою для інших, як у складних умовах війни все ж можна повернути юридичне право на майно.
Власна історія: як доводиться шукати своє право
У рідному селищі на тимчасово окупованій Херсонщині залишилася квартира, в якій прожила понад 50 років. На момент виїзду з окупації житло було неушкоджене, однак згодом там оселилися непрохані “гості”, а нещодавно були пошкоджені вікна.
Та, як виявилося, немає можливості виконати жодних дій щодо компенсації чи претендувати на майбутні репарації. Бо відомості про квартиру відсутні в Державному реєстрі речових прав, адже право власності було набуте ще у 1992 році – тоді реєстр не існував, а право власності підтверджувало Каховське БТІ Херсонської області Реєстраційним посвідченням.
Вирішила зареєструвати право власності в ДРРП. Звернулася до ЦНАПу, до державного реєстратора Миколаївської міської ради. Проте через два місяці отримала відмову. Повторне звернення через “Дію” дало той же результат – знову отримала відмову.
Відмову обґрунтували тим, що неможливо отримати підтвердження від органу, який здійснював первинну реєстрацію, тобто БТІ. Архіви ж залишилися на тимчасово окупованій території. У відповіді також зазначалося, що в таких випадках необхідно звертатися до суду.
Однак суд — це значні витрати для вимушених переселенців: судовий збір, послуги адвоката, юридичний супровід. Тому, очевидно, через це не всі звертаються до суду і втрачають своє законне право на майно.
Суд як вимушений крок – і неочікуваний поворот: система все ж спрацювала
Саме в цей період дізналася, що в межах проєкту EMPOWER громадська організація «Місто сили» шукає 100 складних справ: мешканці Херсонщини мають шанс безкоштовного повного юридичного супроводу — не просто консультацій, а реальної роботи адвокатів у справах, які людина довгий час не може вирішити самостійно.
Звернулася — й отримала можливість безоплатної допомоги для підготовки звернення до суду та юридичний супровід у процесі.
Адвокатка ГО “Місто сили” Інна Брушко підготувала та подала до суду позовну заяву. До неї додали копії паперових документів, що підтверджують право власності: договір купівлі-продажу, технічний паспорт, реєстраційне посвідчення з БТІ.
Позов було подано до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та державного реєстратора — з проханням визнати відмову протиправною та зобов’язати здійснити державну реєстрацію права власності.
Суд на першому засіданні призначив розгляд справи та повідомив про це відповідача, установивши строк для подання заперечень і відповідних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відмова у здійсненні державної реєстрації права власності.
До наступного судового засідання сталася несподівана річ: державний реєстратор особисто зателефонував мені й запропонував повторно подати документи, запевнивши, що цього разу реєстрацію буде здійснено.
Так і відбулося. Відомості про квартиру були внесені до ДРРП, і вже за п’ять робочих днів я отримала витяг із реєстру. Без ніяких відповідей БТІ та не чекаючи рішення суду. Тобто, коли внаслідок пред’явлення позову постало питання персональної відповідальності реєстратора – його позиція змінилася.
Згодом реєстратор повідомив суд, що помилку виправлено. У зв’язку з цим в ухвалі суду наступного засідання суд зазначив, що після відновлення прав позивачки відсутні підстави для подальшого розгляду справи.
Ця ситуація викликає закономірне питання: чи справді завжди слід звертатися до суду, якщо право власності можна було зареєструвати на підставі наявних паперових документів?
Мій випадок засвідчує, що держреєстратор відмовив безпідставно, що навіть у складних випадках рішення інколи можна приймати без судового розгляду. Просто реєстраторам треба виконувати їхні професійні обов’язки.
Вдячна за підтримку юридичній команді ГО “Місто сили” та міжнародним партнерам, які допомагають людям відстоювати свої права.
Чому витяг із ДРРП – це необхідність, і що могло б розв’язати проблему
Тривалий час громадяни вважали, що паперових документів достатньо для підтвердження права власності. Однак треба знати, що жоден із цих документів сам по собі не є повноцінною підставою для юридичного володіння, якщо право не зареєстроване у ДРРП.
Тож зараз витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – єдиний документ, який офіційно підтверджує право власності – тому законодавство вимагає наявності відомостей у ДРРП.
Це насамперед дає юридичну захищеність – офіційна реєстрація підтверджує права на нерухомість, що захищає від можливих спроб оскарження права власності іншими особами. Крім того, це потрібно для: отримання компенсації за програмою «єВідновлення»;
можливості претендувати на майбутні репарації через Міжнародний реєстр збитків; оформлення спадщини; захисту майна від незаконного відчуження.
Втім, як засвідчує практика і підтверджує особистий приклад, отримати витяг із реєстру, особливо щодо майна на окупованих територіях, непросто через недоступність архівів.
Міністерство юстиції України роз’яснює: державний реєстратор зобов’язаний перевіряти права, зареєстровані БТІ до 2013 року, шляхом направлення запитів до відповідних органів, які здійснювали таку реєстрацію. І якщо людина набула право власності на майно до 2013 року, для реєстрації у ДРРП їй необхідно отримати довідку з архіву БТІ.
А що робити, коли архіви БТІ не були релоковані, доступу до БТІ немає або бюро взагалі знищили?
У таких випадках люди змушені звертатися до суду, який може встановити факт володіння майном навіть на підставі непрямих доказів. Судова практика підтверджує: позитивні рішення нерідко ухвалюються навіть за відсутності оригіналів документів.
Водночас існує і законодавче рішення: законопроєкт №11440, який передбачає можливість державної реєстрації прав власності, оформлених до 2013 року, без підтвердження БТІ – на підставі наявних паперових документів.
Однак, попри те, що законопроєкт було ухвалено Верховною Радою в першому читанні ще у 2014 році, він досі очікує розгляду у другому читанні.
Реальність відстоювання прав – де шукати допомогу
Сьогодні Херсонщина, як і деякі прифронтові регіони, залишається найбільш уразливою: значна частина території окупована, масштаби руйнувань житла величезні, доступ до архівів БТІ втрачено.
Люди змушені одночасно вирішувати питання виживання і стикатися з бюрократичними бар’єрами – формалізмом, нестачею уваги до їхніх обставин. І хоча іноді проблему можна розв’язати без суду, часто шлях до справедливості все ж пролягає саме через нього.
Правові питання під час війни – це не лише про документи. Це про стрес, невизначеність і страх помилитися. Багато людей не знають, куди звернутися, бояться витрат або просто не мають сил проходити цей шлях самостійно. І навіть буває, що всі інстанції пройдено, а проблема залишається нез’ясованою.
Тому так важливо знати, де шукати підтримку – зокрема, внутрішньо переміщеним особам, людям, які постраждали від війни, втратили житло, майно, документи та не мають коштів на адвокатів і судові процеси.
Як уже було згадано, громадська організація «Місто сили» за проєктом «Справедливість та стійкість: розширення правової допомоги та підтримки молоді у постраждалому від війни Херсоні» надає безкоштовний повний юридичний супровід складних справ мешканцям Херсонської області. Йдеться не про разові консультації, а про системну роботу адвокатів із ситуаціями, які не вирішуються місяцями або роками. Саме для таких випадків працює громадська організація «Місто сили».
Зараз підтримку надають найбільш уразливим категоріям населення — внутрішньо переміщеним особам та людям, які постраждали від війни. І це реальна можливість отримати допомогу там, де самотужки впоратися вже неможливо.
Що держава може зробити вже сьогодні
Питання підтвердження права власності залишається одним із ключових для переселенців із тимчасово окупованих територій. Історія, описана вище, засвідчує: проблема не завжди у відсутності документів – часто вона у відсутності механізмів або рішучості їх застосовувати.
Та й Верховна Рада чомусь зволікає з ухваленням законопроєкту №11440 — а він міг би суттєво спростити процедуру для тисяч людей, чиє житло залишилося в окупації або було зруйноване внаслідок бойових дій.
Тож сьогодні важливо не лише змінювати законодавство, а й забезпечити, щоб чинні норми працювали на користь людей. Бо право власності – це не просто запис у реєстрі. Це відчуття безпеки, гідності й зв’язку з домом, який навіть у війні залишається частиною життя.
Любов Рудя,
фото документів авторки,
зображення ШІ
Проєкт підтримки Шведської асоціації медіавидавців Tidningsutgivarna для українських прифронтових медіа в межах ініціативи НСЖУ “Frontline Press”.
