Після обстрілів, евакуацій і втрати дому люди у прифронтових селах Херсонщини сьогодні найбільше говорять не про грандіозні плани, а про прості речі: чим годувати родину, як вижити взимку, де знайти сили почати все спочатку.
Саме тому в селах Надіївського старостату Білозерської громади на Херсонщині проєкт «Курчата стійкості» став для багатьох не просто гуманітарною допомогою, а можливістю повернути собі відчуття опори.
«Ми дуже чекали цих курчат, – розповідає Олеся Полякова, ВПО із села Велетенське. – Ми виїхали з червоної зони фактично без нічого. Там залишилося наше господарство, птиця, усе, що роками наживали. А тут треба починати заново».
Жінка додає: для родини з дітьми власна птиця – це не просто господарство, а щоденна можливість прогодувати сім’ю.
«Дітям щодня потрібно щось їсти – спекти, посмажити яєчню, приготувати щось домашнє. А продукти зараз дуже дорогі. Тому ці курчата для нас – велика підтримка. Тим більше вони вже підрощені, тож за кілька місяців будуть яйця. Це означає, що родина матиме свою їжу й менше витрачатиме грошей», – говорить Олеся.
Проєкт «Курчата стійкості: підтримка родин ВПО через мікрофермерство з вирощування птиці на Херсонщині» реалізують у чотирьох селах Надіївського старостату – Надіївці, Знам’янці, Зорівці та Черешеньках. Саме сюди після постійних російських обстрілів прибережних територій Херсонського району переїхали десятки родин ВПО.
До повномасштабної війни у цих селах проживало близько півтори тисячі людей. Нині – приблизно 930. Частина будинків стоїть порожньою, але водночас громада приймає нових мешканців, які втратили дім або були змушені виїхати із небезпечних населених пунктів – прибережних сіл.
«Люди приїжджають майже без нічого. Хтось – до родичів, хтось – у порожні будинки, які вдалося знайти. Але навіть коли є дах над головою, постає питання: як жити далі й за що утримувати господарство, — розповідає Олександр Івченко, староста Надіївського старостату. – Для села дуже важливо, щоб у людей було своє подвір’я, своя птиця, город. Це базові речі, які допомагають виживати. А ми – українці, хазяйновиті та працьовиті».
У межах проєкту родини отримують не лише підрощених курчат породи Домінант, а й комбікорм, матеріали для облаштування загонів, насіння люцерни та сільськогосподарські інструменти. Усе це має допомогти людям поступово відновити власне господарство.
«Кури в селі завжди були символом достатку і базовою їжею для родини, – розповідає Ірина Мєзєнцева, керівниця проєкту та координаторка волонтерського штабу ГО «Спілка журналістів Альтернатива». – Ми свідомо обрали яйценосних курей, бо це найшвидший результат для родини. Люди щодня матимуть яйця, менше витрачатимуть грошей на продукти й зможуть поступово розширювати господарство».
За словами керівника проєкту «Курчата стійкості», під час відбору учасників команда звертала увагу не лише на потребу родини в допомозі, а й на готовність людей займатися господарством.
«Для нас головне було, щоб родини справді хотіли вирощувати птицю й були готові доглядати за нею, – додає Ірина Мєзєнцева. – Ми бачили, як люди ще до отримання курчат ремонтували сараї, облаштовували загони, готували землю під люцерну. Це означає, що вони готові вкладати власну працю. У проєкті беруть участь як родини ВПО, так і місцеві жителі прифронтових сіл. Ми хотіли підтримати саме тих людей, які, попри війну, намагаються відновлювати господарство й самостійно забезпечувати свої родини».
Партію курчат для проєкту підготувало підприємство «Квінто» із Вознесенська Миколаївської області, яке понад 30 років спеціалізується на вирощуванні молодняка свійської птиці. Разом із птицею до сіл одразу відправили комбікорм, щоб родини з перших днів мали все необхідне для догляду.
Біля пункту видачі – велосипеди, мопеди, легкові автівки з причепами. Люди приїжджають за наборами по-різному, але майже всі говорять про одне й те ж: сьогодні навіть звичайні господарські речі стали розкішшю.
«У селі постійно потрібні лопати, молотки, граблі, сітка, дошки – усе використовується щодня», – каже місцева жителька Ольга Ластовська, заносячи курчат до нового загону.
Жінка показує вже підготовлену ділянку для посіву люцерни. Каже, у селі добре знають: щоб птиця була здоровою й добре неслася, потрібно заздалегідь думати про корм.
«Люцерна – це дуже добра підкормка для курей. Її і сушать, і додають у корм. Без нормального харчування птиця буде слабка й погано нестиметься. А нам важливо, щоб були яйця для дітей і для родини. Тому ми одразу готуємо землю, будемо сіяти. У селі завжди думають наперед, бо господарство любить порядок і працю», – говорить Ольга Ластовська.
Саме довгостроковість — головна ідея проєкту. Команда планує наступного року створити інкубаційні хаби, які дадуть можливість громадам самостійно вирощувати птицю і надалі. Це означає, що після завершення проєкту система продовжить працювати всередині громади.
«Ми разом із нашими канадськими партнерами хотіли відійти від моделі, коли допомога закінчується разом із видачею набору, – говорить Володимир Косюк, голова ГО «Спілка журналістів «Альтернатива». – Важливо, щоб люди отримали не лише ресурси, а й можливість самостійно забезпечувати себе надалі. Особливо у прифронтових громадах, де робота є не завжди, а ціни постійно зростають . Саме тому кожна родина також отримала довідник із порадами щодо догляду за курчатами, про харчування птиці. Ми хотіли, щоб люди мали не лише підтримку, а й знання, які допоможуть виростити птицю та розвивати власне господарство».
Проєкт «Курчата стійкості» став прикладом того, як гуманітарна допомога може перетворюватися на інструмент відновлення. Тут ідеться не лише про курчат чи корми, а й про повернення людям контролю над власним життям, можливість планувати завтрашній день і залишатися на своїй землі навіть поруч із фронтом.
Поліна Дайнега,
фото Станіслава Огневського
