Військова і співачка, поетеса й авторка власної музики, жінка, яка не приймає слабкість як чесноту. Валерія Охтирчанка — про силу характеру, жіночність, рок-музику, критику, внутрішню дисципліну та шлях від строю до сцени.
– Валеріє, що для тебе важче: бути смішною чи сильною?
– Мені здається, що я від природи сильна. Не пам’ятаю, якою була в дитинстві. Знаю, що точно цілеспрямованою і відповідальною. А сильною, напевно, змусило стати життя. Прийнято вважати, що сила жінки в її слабкості. Тут я абсолютно не погоджуюсь. Адже кожен сам коваль свого щастя. Я переконана, що фізична сила прямо впливає на силу характеру людини.
Сила духу – це лідерська риса, яка необхідна артистові, музикантові. Просто уявіть реакцію оточення, коли військова заявляє про себе як співачку. Одного разу редакторка престижного радіо взяла на себе сміливість прокоментувати мою творчість так: «Зрозумійте мене правильно, але не кожен військовий – це артист. Це різні речі». Можна було б одразу здатися, отримавши такий відгук. Але я переконана, що в Україні не кожен артист – це музикант. Ні для кого не секрет, що так звані музиканти закупляють ротації на радіо на десятки тисяч доларів. У мене також дуже багато питань до українських ЗМІ. Але будь-яка критика не ламає мене, а стимулює творити ще кращу авторську музику. Про бути смішною… Мені і самій здається, що я занадто серйозна. Але вимушена такою бути, бо несу на своїх плечах багато відповідальності. Навіть мій псевдонім характеризує моє рідне місто. Тому смішною я і сама не хочу бути. Я доросла серйозна людина, яка робить серйозну музику.
– Тобі часто у житті доводиться грати ролі?
– Так, дуже часто мені доводиться стримувати свої справжні почуття та думки. Є багато крилатих виразів: «Язик мій – мій ворог», «Хто зайве говорить, той собі шкодить». Я дослухаюся до народної мудрості, бо коли усвідомлюю, що не можу чогось змінити, краще зачекати. Але це надзвичайно складно для мене – грати роль смирення, бо всередині бушує справжній океан. Та все ж я думаю, особливо зараз, треба опановувати свої емоції, бо люди надзвичайно перезбуджені. Негативних емоцій набагато більше, ніж позитивних. Тому будь-яка необережна фраза може спровокувати конфлікт. Але я дуже щира та відкрита людина. Не люблю лицемірства. Завжди говорю правду. Намагаюся робити це делікатно, щоб нікого не образити. «Бо слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш».
– Коли пишеш музику та вірші, що ти відчуваєш?
– У цей момент я надзвичайно сфокусована. Намагаюся прислуховуватися до кожної клітинки свого тіла, щоб нічого не пропустити. Іноді мені здається, що це не мої думки. Я не знаю, як з’являються тексти у моїй голові – це ніби магія, дар Всесвіту, ніби узагальнюю якусь інформацію, емоцію, обробляю її через серце. Коли пісня або вірш написаний, я відчуваю щастя та вдячність.
– Чому саме рок- музика є основою твого репертуару?
– Бо мені подобається рок. Особливо симфонічний рок. Це справжня музика, зі звучанням справжніх музичних інструментів. Це не синтетичні звуки. Я зростала на рок-композиціях. Мій батько мав цілу колекцію дисків відомих зарубіжних рок-гуртів. Напевно, я успадкувала такі витончені музичні смаки. І зараз моїми фанатами є старші люди, які розуміють, що таке справжня музика. Це не набір електронних звуків і бітів, а живі барабани, скрипка, ритм та бас-гітара. Цього року я вирішила створити ще одну віху своєї творчості і зробити сучасну обробку українських народних хітів. Так я хочу спонукати молодь до прослуховування народних пісень, бо треки будуть створені у диско- аранжуванні.
– Недавно ти презентувала відео на вірш Лесі Українки «Хто вам сказав, що я слабка?». Поділись враженнями від зйомок.
– Відеокліп знімався на трьох локаціях. Зйомки відбувалися у чотири різні дні. Але це все тривало упродовж двох років. Перший фрагмент із книгами було відзнято майже два роки тому узимку. Потім я поступово планувала наступні локації. Зйомки на мотоциклі відбулися в липні 2025-го, а на парковці – уже в серпні 2025-го. Я режисер і сценарист цього кліпу. Це був мій творчий задум – показати жіночу душу, різні сторони жіночого початку. Це все одна й та ж героїня, але в різних життєвих обставинах, яка все ж таки стає вільною.
https://youtu.be/mI11mMirYY0?si=Wv4NbPDtugWXjiej ( музичне відео «Хто вам сказав» )
– Що для тебе означає жіночність?
– На мою думку, жіночність як феномен можлива тільки в парі із мужнім чоловіком. За правильного розподілу соціальних ролей у парі. Узагальнено жіночність – це краса, легкість, витонченість та гармонія. Як поетеса, я описала б жіночність так. Це тиха мелодія, що народжується не в дзеркалі, а в серці. Вона не завжди про мереживо й легкі кроки; інколи вона про силу, що вміє бути лагідною, і про ніжність, яка здатна вистояти під вітром. Це світло, яке не засліплює, а зігріває. У погляді — глибина, що вміє слухати; у слові — м’якість, яка не ранить; у тиші — присутність, що заспокоює. Жіночність може звучати сміхом, пахнути весняними квітами, відчуватися дотиком руки, яка підтримує без зайвих слів. Вона не обмежується формами тіла чи кольором сукні. Вона живе у здатності співпереживати, творити, берегти й водночас відпускати. Це мистецтво бути гнучкою, не втрачаючи внутрішнього стрижня; бути сильною, не зрікаючись м’якості. Жіночність — як ріка: вона може бути спокійною й прозорою, а може — стрімкою та неприборканою. І в кожній своїй течії залишається собою — живою, справжньою, неповторною.
– Чи легко поєднувати військову службу з роботою співачки?
– Мабуть, це найпоширеніше запитання. Зараз моя співоча кар’єра – це моя відрада, хобі, яке переросло у мистецтво самовираження. Я завжди відповідаю, що основне – це бажання, мотивація та дисципліна. Як казала Леся Українка:
«Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать».
Мені здається, що ці рядки написані точно про мене. Недарма ми народилися в один день.
– Як ти ставишся до фемінізму?
– Із розумінням. Жінки постійно вимушені щось доводити. Особливо в нашому суспільстві, де чисельність чоловіків значно менша, ніж жінок. Дуже багато ролей зараз у жінок: це і кар’єра, і материнство, і господарство, і краса. Це все неможливо поєднати. Доводиться весь час засвідчувати, що вони сильні, рівні. Як я зазначала, ми не маємо бути слабкими, ми маємо усвідомлювати свою цінність і творити прекрасне. Роль материнства недостатньо цінується у суспільстві. Жінка не захищена, вона постійно чимось жертвує і часто залишається все одно не такою, як хочеться чоловікові.
– Кого з поетів читаєш?
– Читаю усе, що потрапляє до рук. Мені подобається поезія Василя Симоненка, Ліни Костенко, Лесі Українки та інших українських поетів. Також люблю читати і сучасних поетів у різноманітних групах у фейсбуці, інстаграмі. Поезія — це мова, в якій серце говорить раніше за розум. Вона народжується там, де звичайних слів уже не вистачає, де почуття шукають форми, а думки — світла. У кількох рядках поезія здатна вмістити цілий всесвіт: біль і надію, втрату і народження, тишу й грім. Її значення не лише в красі рим чи ритмів. Поезія вчить нас відчувати глибше, бачити уважніше, слухати тонше. Вона відкриває внутрішній простір людини, робить його видимим для інших — і в цьому її сила. У складні часи поезія стає опорою, здатна зберігати пам’ять народу, його біль і гідність. Вона, наче вогонь, що передається від покоління до покоління, не згасає, а лише змінює форму.
– Який найважливіший урок ти винесла зі своїх попередніх стосунків?
– Уміти тримати удар. Якимось чином мої попередні стосунки і надихнули мене на створення пісні на слова Лесі Українки «Хто вам сказав, що я слабка». Леся – перша, хто це сказала. Вона була феміністкою та революціонеркою свого часу, сильною та нескореною жінкою. Своїми віршами вчить прийдешні покоління дівчат ніколи не здаватися. Я ж вирішила створити пісню та осучаснити ці ідеї. Бо музика сприймається легше та потрапляє в самісіньке серце.
Про ВАЛЕРІЮ ОХТИРЧАНКО
Валерія Охтирчанка – авторка-виконавиця, поетеса, заслужена діячка естрадного мистецтва України. Виконує авторські пісні в жанрі поп-рок та симфо-рок. Перша авторська пісня була випущена в квітні 2022 року, а вже в травні того ж року виходить музичне відео «World, We need peace», завдяки якому Валерія Охтирчанка здобула популярність за кордоном і стала переможницею музичних кінофестивалів: «The Paris Play Film Festival» (2022 рік), «Butterfly International Film Festival» (2022 рік), «Onyko Film Awards» (2022 рік), «Cooper Awards» (2022 рік), «Dreamachine International Film Festival» (2023 рік), «Prague International Sound Music Video Awards» (2023 рік).
У серпні 2022 року відбулася прем’єра нового музичного відео на пісню «Червоний мак», а вже в 2023 році Охтирчанка стає переможницею на «Minich Music Video Awards» у Німеччині ( у номінації «Кращий драматичний музичний відеокліп-2023» – «Червоний мак» ). Із 2023 року авторка-виконавиця Валерія Охтирчанка бере активну участь у благодійних концертах: «9-й Фестиваль військової авторської пісні», media event project «Mama special -2023» від благодійного фонду «Мрію жити» та багато інших.
Валерія Охтирчанка є автором слів, музики усіх своїх пісень, а також режисером своїх музичних відео. Як військовослужбовиця, учасниця АТО, написала багато віршів на патріотичну тему, деякі з яких стали уже піснями.
20 червня 2024 року вийшов шістнадцятий сингл «Воля» від Валерії Охтирчанки, який присвятила військовослужбовцям ЦСО «А» Служби безпеки України. Співпрацює з ВІА «Незламні» Зразково – показового оркестру ЗСУ ( музичні роботи «Материнська любов», «Мрія моя» ).
10 квітня 2025 року Охтирчанка презентувала нове музичне відео на пісню «Не цінував» та розпочала роботу над новим музичним відео на пісню «Варта правди», завдяки якій стала лауреатом премії «Смарагдова ліра» в номінації «Музика» від Державної прикордонної служби України. Прем’єра музичного відео «Варта правди» відбулась у вересні 2025 року. У грудні 2025 року, до Дня Збройних Сил України, Охтирчанка презентувала музичне відео «Вишиванка», в тексті якого поєднані усі роди військ Збройних Сил України.
Віталій Шуляр,
фото з архіву Валерії Охтирчанки
