Про прикордонника Олексія Ружиненка NewDay ua писав. Це той самий українець, нагадаємо, який зустрів загарбників на самому початку вторгнення на КПВВ «Чонгар», після чого потрапив у полон і провів у російських тюрмах 28 місяців. А після обміну повернувся додому змарнілим і хворим.
Недавно молодший сержант прикордонної служби дав інтерв’ю журналістам проекту «Крим Реалії».
Прикордонник згадав у розмові, що коли наприкінці 2021 року росіяни почали стягувати до адмінмежі з Херсонщиною війська, про майбутню війну їм керівництво нічого не говорило. Мовляв, то просто у Криму навчання проходять. Стандартні навчання проводили і українські прикордонники. До масштабних навчань «Заметіль-2022», що пройшли на Херсонщині незадовго до вторгнення окупантів, заставу Олексія чомусь не залучили.
23 лютого 2022 року з’явились перші сигнали вторгнення. Цивільні, що виїжджали з Криму, повідомляли про стягування військ. Прикордонники передавала керівництву. Звідти знову повторювали про навчання. Ближче до 23.00 на пункті пропуску окупантів згасло світло, але люди продовжували виїжджати з Криму і в’їжджати туди. Ті, хто виїжджав, повідомляли про велику кількість російських військових, танків і БТРів. Потім наші прикордонники побачили у тепловізор рух колон. Російські «гради» вишикувались вздовж кордону і о першій ночі все затихло. За кілька хвилин на КПВВ приїхав майор, якому доповіли про обстановку. Він, розповів Олексій Ружиненко, навіть на Чонгарський міст виходив. А потім сів у свою машину і поїхав. До хлопців підійшов лейтенант і сказав надягати бронежилети і каски та спускатись в окопи. Про те, що буде бій, ніхто нічого не говорив. Та і нічим фактично було, зі слів прикордонника, їм відбиватись: один БТР, автомати і пістолети. Обстріл з «градів», який тривав близько 40 хвилин, наші хлопці перечекали у бліндажі. А коли все затихло і вийшли, то побачили росіян, які стріляли по… своїй колоні. Для чого це робилось, Олексій не може збагнути і досі. А тоді більше 20 українських прикордонників потрапили у полон.
У Джанкої, куди їх повезли, проводили «виховні бесіди» на тему, що «України не буде, а буде Росія, тож переходьте на наш бік». За те, що не перейшли, українців, яких згодом перевезли у тюрми на території Росії, морили голодом і майже щодня били. Один з цивільних, з яким Олексій сидів в одній камері, втратив через це розум. Ружиненко ж після звільнення, яке відбулось 17 липня 2024 року, кульгає і має проблеми з суглобами.
На запитання кореспондента, чому росіянам на півдні України вдався «бліц-кріг», молодший сержант сказав: «Мені здається, що просто нас здали і все». А насамкінець розповів, як милувався на Чонгарі сиваськими краєвидами і заходом сонця. Сподіваємось, ще помилується. Але вже, як турист. Бо прикордонники після того, коли звільнять лівий берег Херсонщини і Крим, там вже будуть не потрібні.
Борис ВИНОГРАДОВ.
