За понад три роки із моменту свого звільнення Великоолександрівська селищна громада стала справжнім центром відродження деокупованої частини Херсонщини і неформальним центром Бериславського району. На її  вулицях помітно багато людей, тут тривають відновлення не лише пошкоджених війною обʼєктів, а й утілюються давно задумані ініціативи, про що раніше  могли тільки мріяти.

Ми зустрілися з Наталією Корнієнко, селищною головою, начальницею Великоолександрівської селищної військової адміністрації (СВА), щоб розпитати про те, чим зараз живе її громада, які найбільші інфраструктурні проєкти втілюються в життя і які  плани на найближче майбутнє.

Пілотний  проєкт безбарʼєрного маршруту

– Після звільнення правобережної Херсонщини Велика Олександрівка перетворилась на неофіційний, вимушений центр Бериславського району. Як вам живеться в такому статусі?

– Мабуть, цей статус зумовлений тим, що в нашому селищі зараз працюють усі державні установи. Ми до цього теж доклали зусиль, бо допомагали із придбанням необхідної техніки, ремонтами. Завдяки діючим у Великій Олександрівці державним установам населення і нашої, і сусідніх громад може отримувати всі необхідні послуги.

– Включно із  внутрішньо переміщеними особами?

 –  Саме так. У нашій громаді налічується близько 2 100 ВПО. Практично всі вони – мешканці Бериславського району, прибережних селищ Каховського району: Веселого і Козацького. Є люди і з Херсона: ті, хто мав тут рідних або близьких, теж змогли знайти у нас прихисток.

На жаль, у  громаді відсутні місця компактного проживання ВПО, у нас не було гуртожитків, жодного подібного житла. Але ми намагаємося компенсувати це  саме  допомогою ВПО. У нас створена рада ВПО, вони щомісяця отримують продуктові набори від гуманітарної організації GEM, додаткові комплекти тощо. Діє  також підрозділ товариства Червоного Хреста України: внутрішньо переміщені особи можуть одержати там і розкладачки, і ковдри, і кухонний інвентар, і додаткову гігієну. Там створено банк одягу, є й зимовий.

Особисті прийоми  проводять голови громад-начальники військових адміністрацій, мешканці яких перебувають у нас. Я задоволена, що вони не забувають про своїх мешканців, вивчають їхні потреби, надають консультації, інформують. Для людей це важливо. Вони наче і поруч зі своєю домівкою, але не забуті представниками своєї місцевої влади.

– Нещодавно ми побували в Новоолександрівській сільській та інших  громадах Бериславського району – передусім  розташованих у прибережній зоні  Дніпра.  У вашій же громаді проводяться тендери, щось ремонтується, відновлюється, будується тощо. Ви навіть провели тендер на розробку проєктної документації з капремонту вулиці Братської з облаштуванням безбарʼєрного маршруту для маломобільних груп населення. Чому це питання важливе для вас саме зараз?

–  Ми раніше вважали, що для маломобільних людей достатньо пандуса. А ось чи можливо ним скористатися? Хоча більшість наявних у нас установ не мають пандусів, які  дозволили б  таким людям самостійно отримувати необхідні для них послуги. Це питання про рівність, доступність і про повагу до кожного. Тож добре, що ми маємо  можливість займатися цим.

Наприклад, візьмімо  наш ЦНАП. Так, його працівники виїжджають до осіб з інвалідністю додому, в різні населені пункти. Але кожна людина має право отримати потрібну їй послугу не лише вдома, а й в іншому місці, самостійно. Вулиця Братська для цього проєкту обрана невипадково, бо вона є адміністративним центром нашого селища. Там розташовані різні адмінбудівлі і ми плануємо забезпечити необхідні пандуси і підйомник, щоб особа з інвалідністю могла пересуватися в нашій адмінбудівлі.

На тій же вулиці у нас працює відділення єдиного в нашому селищі банку, де можна отримати необхідні банківські послуги. Є там аптечні установи, поштові відділення, школа, автостанція, ринкова площа, магазини. Тому ми плануємо установити там і дорожні знаки, і тротуари з пониженими барʼєрами на дорогах, і облаштувати саму дорогу, провести певну реконструкцію каналізаційних колодязів. До реалізації цього задуму  будемо залучати весь бізнес, який працює на цій території.

Ми проводили попередню презентацію цього проєкту. На цей захід  і  консультації  із проєктниками ми запрошували Олену Корчик, мешканку селища, яка має інвалідність і пересувається на візочку. Ми хотіли, щоб  розробники врахували всі можливі побажання – бо не завжди  можемо помічати якісь речі, важливі і потрібні для людей з інвалідністю.

Зараз  чекаємо державного фінансування на реалізацію цього проєкту. Він є пілотним для Херсонської області. Я рада, що це буде саме в нашій громаді, що ми зможемо зробити більш доступними необхідні для людей послуги. Це дуже важливо з огляду на те, що нині ми є фактично центром регіону і що нашу громаду відвідує багато людей.

– Наскільки наявні у вас пасажирські перевезення покривають потреби людей?

– Думаю, лише на 25-30%. Водночас практично всі державні установи проводять виїзні прийоми. Ми теж виїжджаємо в села. Але люди мають різні потреби – хтось хоче потрапити до нотаріуса, комусь треба до банку. Хотілося б, щоб автобусні перевезення були кращими, щоб усі могли скористатися тими чи іншими послугами і приїхати, куди їм потрібно.

«Очікуємо, що 1200 дітей навчатимуться у трьох школах офлайн»

– У селищі Біла Криниця давно були проблеми з водопостачанням. Ви ж нещодавно провели закупівлю послуги з реконструкції магістрального напірного водоводу між селом Твердомедове і Білою Криницею вартістю близько 21,5 млн гривень. Мешканці цього селища кажуть, що якихось пʼять років тому вони могли лише мріяти про подібне…

 –  Так, це справді щось неймовірне.

– За чиї кошти це буде проводитися?

–  Донорські. Ця ідея у нас виникла ще до повномасштабної війни. Ми розглядали дане питання, бо це ненормально, що люди в ХХІ столітті не забезпечені базовою потребою у воді. Мій заступник Ігор Головко ще до

 24 лютого 2022 року пройшов навчання за програмою DOBRE, а потім розробив першу схему водопостачання  Білої Криниці. Коли ми зрозуміли, що зробити це цілком реально, що води там достатньо,  то  замовили проєктну документацію і стали шукати донора. Ми озвучили ідею цього проєкту ЮНІСЕФ, які нам допомагали із комунальним підприємством, зокрема нашою лікарнею. Розповіли їм про селище Біла Криниця; скільки там мешкає місцевих людей і ВПО; повідомили, що зараз триває капітальний ремонт школи, завершується будівництво протирадіаційного укриття, діє амбулаторія сімейного типу –  і  там відсутнє водопостачання.

Представники ЮНІСЕФ усе це вивчили, переконалися, що селище справді живе і, з огляду на  нашу гарну кредитну історію та досвід, розглянули це питання. Процес відбувався  не швидко, але ми отримали необхідне погодження на фінансування. Єдина їхня умова – вони не сплачують податки, які складатимуть близько 4 мільйонів гривень. Ми взяли цю суму на себе. Бо розуміємо, що ніколи за такі кошти не підвели б  воду до Білої Криниці.

Наступним питанням буде забезпечення водопостачанням сусіднього з Білою Криницею села Сонячне.

– Ви згадали про школу в Білій Криниці. Торік ви проводили ще закупівлю послуги із капремонту будівлі Великоолександрівської школи №2, була подібна закупівля і по школі в Малій Олександрівці. Що з усіма цими шкільними обʼєктами? Ви готуєтесь до їхнього відкриття в офлайн-форматі?

– Вони всі зараз у роботі. Ми очікуємо, що незабаром  1 200 наших дітей підуть на офлайн-навчання до трьох шкіл – у Білій Криниці, Малій і Великій Олександрівці. Це зі 1500 дітей, які сьогодні навчаються у нас онлайн.

До школи в Білій Криниці  також підвозитимуть  дітей із Михайлівки, Новопавлівки, Білоусового і Карʼєрного.

– А як щодо Трифонівки, яка розташована в іншому куті вашої громади?

 – У цьому селі ми понизили ступінь навчального закладу, там працює гімназія 1-2-го ступенів. Якщо люди  матимуть бажання перейти до інших закладів, то будемо підвозити дітей також із  Трифонівки.

– Але там жахлива дорога до Великої Олександрівки, от щойно ми нею їхали на зустріч із вами.

–  А що поробиш? У нас є звернення щодо цієї дороги, але на все коштів, на жаль, не вистачає. Частина шляху до Трифонівки справді   погана. А  залежно від погодних умов вона буде ще в гіршому стані. Зараз діти в Трифонівці навчаються онлайн у своїй гімназії.

«Оновлена будівля селищної ради буде відкрита для всіх»

– Великоолександрівська селищна рада проводила закупівлю на виготовлення проєктно-кошторисної документації з капремонту будівель місцевої лікарні. За які кошти ви плануєте проведення капітального ремонту?

–  За рахунок кредиту Європейського інвестиційного банку. Ми пройшли відбір через Міністерство розвитку громад та територій України. Чекаємо рішення комісії банку і на оформлення необхідних документів.

– Центр надання соціальних послуг селищної ради восени 2025 року замовив капітальний ремонт будівлі відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання на  19 ліжко-місць. У цьому теж є потреба?

– Звісно. В цій будівлі була пошкоджена покрівля, і електропроводка вже не витримувала. Ми ж хотіли там установити кондиціонери для підтримки нормального температурного режиму, провести ремонти в кімнатах, відремонтувати туалети. До кінця цього року всі роботи мають бути завершені. Люди проживають у цьому відділенні цілодобово, постійно. Вони теж заслуговують гідних умов.

– У  Великій Олександрівці  добре помітно проведення капремонту будівлі селищної ради. Це дороговартісний проєкт. Водночас виконання подібних робіт в інших громадах нерідко викликає критику серед місцевих мешканців. А як у вас? Чи це на часі?

– Ми ж говоримо не про умови роботи для співробітників селищної ради, а  передусім  про умови для людей, які приходять для отримання тих чи інших послуг. Ви ж бачили, де зараз розташований наш ЦНАП? Про гідні умови для відвідувачів там говорити взагалі не доводиться. А в будівлі селищної ради будуть розміщуватися і ЦНАП, і виконавчий комітет, і Центр дитячої творчості: там, де колись проходили сесії і засідання наших колегій, – буде спортивна зала, де діти займатимуться самбо.

На першому поверсі будівлі облаштують коворкінг, хаб для підприємців. Зараз же їх навіть зібрати немає де, оскільки вся адміністративна частина селища знищена.

– Наскільки сильно адмінбудівля селищної ради постраждала від дій російських окупантів?  – Сильно. Там і покрівля постраждала, і система опалення, будівля затоплювалася, вікна були зашиті. Тепер адмінбудівля отримає нову енергію, новий поштовх. Вона розрахована не лише для апарату селищної ради, а й буде відкрита для всіх людей, включно з  дітьми.

– За які кошти ведуться ці роботи і коли очікується їх завершити?

–  Державні кошти. Зараз там іще тривають певні роботи  з благоустрою. Вже відремонтовано укриття, готові простори для дітей, молоді.

– Торік департамент розвитку проводив закупівлю із розробки проєкту нового будівництва ЦНАПу  у Великій Олександрівці. Розкажіть про ці плани.

– Розроблено проєкт   будівництва на місці колишнього дитячого садка №1, який досить сильно постраждав. Поруч із ним розташовані відділення Державного казначейства і Національної поліції, будівля якої вигоріла вщент. Ця частина селища суттєво постраждала від війни. Передбачається, що в цій будівлі знаходитиметься також РАЦС, паспортна станція. Можливо, там же буде сервісний центр із певних видів послуг. Поки що ЦНАП діятиме в іншій будівлі, де теж будуть створені нормальні, комфортні умови для людей.

– А як із дитсадками у вашій громаді? Чи планується відновлення їхньої роботи в офлайн-режимі?

–  У Великій Олександрівці працювало три дитсадки. Один із них знищено – про нього ми вже згадували. Другий дитсадок –  поруч зі школою №2. Чисельність дітей у ньому буде врахована під час будівництва там протирадіаційного укриття, розрахованого як на школярів, так і на вихованців дошкільного закладу. Чекаємо  введення його в експлуатацію, потім іще облаштуємо благоустрій на території. Сам садок розрахований на сто дітей. Будемо їх набирати.

Потреба в дитсадках у нас є, бо деякі батьки не знають, як їм піти на роботу, куди подіти дітей. Поки що у громаді працюють онлайн підготовчі групи в дошкільних закладах.

Щодо дитсадка №3, то тут підготовлена проєктна документація на будівництво укриття. Розроблено документацію і по Трифонівському дитсадку. Сама школа в цьому селі знищена, а будівля дошкільного закладу в нормальному стані. Її частково відремонтували за програмою «Пліч-о-пліч» партнери з Житомирської області. Коли там збудують протирадіаційне укриття, в будівлі зможе функціонувати гімназія і певна група дошкільного відділення. Але на сьогодні питання ще остаточно не вирішено. Ми його постійно порушуємо перед керівниками області, а вони, своєю чергою, перед міністерствами. Маємо надію, що все вдасться вирішити.

– У вас планувалося створення громадського простору на вулиці Свободи. Що це за проєкт?

–  Це будівля колишньої друкарні. Ми працюємо щодо цього з донорами, неодноразово  зустрічались із ними. Саме ця будова входитиме, як передбачається, до комплексу надання соціальних послуг у громаді. У громадському просторі будуть передбачені різні активності соціального та психологічного напрямів.

– А що буде з Будинком культури у Великій Олександрівці, який торік постраждав від російського ракетного обстрілу?

– На першому місці зараз – повернути до повноцінного офлайн-навчання наших школярів. Бо діти чотири роки не бачили парти, деякі з них навіть не знають, що це таке – навчатися саме в школі. Думаю, згодом дійде час і до Будинку культури.

«2025 рік був важким для аграріїв і нашого регіону»

– Ми неодноразово говорили з вами  про зруйновані внаслідок війни житлові будинки. Чи звертаються зараз їхні власники для оформлення документів щодо пошкодженого нерухомого майна? Чи є в цьому ще потреба? 

– Так, звертаються, потреба є. Переважно це ті, хто перебував не в нашій громаді, десь в інших регіонах. Такого масового напливу, як це було кілька років тому, немає, але все одно люди приїздять, звертаються.

– В яких населених пунктах вашої громади сьогодні найважча ситуація, де найбільше проблем? 

-Найважче, мабуть, у нашій Білогірці, яка найбільше постраждала саме через війну. Там лише одна чи дві людини погодились на відбудову, відновлення своїх зруйнованих будинків. Це повʼязано з їхнім видом діяльності. А більшість мешканців села обирають придбання собі житла в інших місцях. На жаль, там є   проблеми з несвоєчасним оформленням спадщини, причому, спадщини кількох поколінь. Так, до людей приїжджають юридичні консультанти з благодійних організацій. Але люди розуміють, що їм самим потрібно докласти певних зусиль, щоб отримати результат. А там  багато документів не було оформлено взагалі ніяких.

– Чи є у вашій громаді проблема з кадрами?

– Звісно. Ми шукаємо викладачів іноземної мови, танців, співів, гри на скрипці, тренерів із будь-яких видів спорту, лікарів, зокрема сімейних. Останнім ми плануємо придбавати житло. Нам багато хто потрібен зі спеціалістів.

– Коли  оголосять місцеві вибори, чи хотіли б ви знову балотуватися на посаду селищного голови?

 – Мабуть, так. Бо хотілося б продовжувати вже напрацьоване і надалі бачити результати нашої роботи.

А роботи попереду ще дуже багато. Бо, крім великого проєкту по реконструкції водоводу до Білої Криниці, у нас є й інші подібні плани. Наприклад, проблеми з водою є в Трифонівці і Стійкому. Система водопостачання в Трифонівці взагалі зроблена з труб, які використовували на зрошенні. Це не чавун, не асбест, вони всі «діряві». Для їхнього відновлення ми готуємо два проєкти, оскільки загальна вартість там хоч і буде дещо меншою за 30 млн грн, але все одно це дуже велика сума навіть для донорів. Тому ми розділимо її на дві частини, на два проєкти, щоб було простіше знайти фінансування.

Готуємо також проєкт реконструкції водогону і в селі Стійке. Там проблеми з водопостачанням напряму повʼязані з рухом важкої техніки російської армії в 2022 році, прильотами, капонірами і окопами, які рили там окупанти.

Іще важливий для нас проєкт – завдяки фінансуванню ЮНІСЕФ у нас уже діють 25 сонячних станцій, які дають можливість забезпечити енергонезалежність для водопостачання. Причому, вони є не лише у Великій Олександрівці, а й у віддалених невеличких населених пунктах. Ми мріяли про такі станції ще до великої війни, коли їздили дивитися, як вони працюють, у Вознесенську Миколаївської області. Тоді  не встигли реалізувати цей задум через окупацію громади, а тепер нам це вдалося.

Нехай не буде ніяких блекаутів, але за допомогою цього обладнання система водопостачання може працювати кілька годин. Для нас це дуже великий прорив в енергонезалежності  та енергобезпеці. Ми вдячні за це донорам.

Олег Батурін,

фото автора