Усі ми із затамованим подихом стежимо за тим, як ЗСУ вибивають ворога з тимчасово окупованих українських земель. Тримаємо кулаки за наших воїнів. А як живуть наші люди там, звідки ворога вигнали ще минулої осені? Зокрема на Херсонщині, на правому березі Дніпра. Чи вдалося там залікувати рани війни?

Спілкуємося про це з начальником Бериславської районної військової адміністрації Володимиром Літвіновим. ­

­- Підпорядкована вам територія межує з Каховським районом, тимчасово окупованою територією Херсонщини. Чи важко жити і працювати  за такого “сусідства”?

– П’ять територіальних громад нашого району — Тягінська, Бериславська, Новоолександрівська, Милівська, Нововоронцовська, розташованих вздовж лінії зіткнення, щодня потерпають від постійних обстрілів росіян. Це значно ускладнює життєдіяльність населених пунктів, їх відновлення. Попри це, усі структурні підрозділи районної військової адміністрації, органів місцевого самоврядування продовжують працювати у таких складних умовах, виконують свої повноваження.         

­- Дев’ять місяців тому наші воїни деокупували Бериславський район. Чи вже змогли у вас повернути до життя якісь промислові об’єкти, сільськогосподарські фірми? Чи вдалося очистити від мін херсонські поля?

­- У віддалених тергромадах району, які були звільнені від ворога, життя поступово  відновлюється, там працюють державні структури. Фермери встигли посіяти і вже зібрали знамениті наші кавуни ­ щоб ними могли посмакувати всі українці. Ми продовжуємо розмінування сільськогосподарських угідь, хочемо посіяти озимі культури. Але у тих населених пунктах, які розташовані у районах зіткнення, про відновлення звичного життя говорити, на жаль, поки що не доводиться.      

­- Як позначився на господарському, соціальному житті бериславців підрив Каховської ГЕС? Як ви із цього виходите?

­- Унаслідок підриву дамби Каховської ГЕС у зону підтоплення потрапили  Милівська і Калинівська територіальні громади. Під водою опинилися житлові будинки, присадибні ділянки, поля. Жителі громад, які розташовані вище Каховської ГЕС, зіткнулися з такою проблемою, як обміління водних свердловин, там є серйозні проблеми із забором води. За підтримки Херсонської ОВА ми почали буріння нових свердловин. Цю роботу продовжимо, свердловини пробуримо у всіх тергромадах.          

­- З якими найгострішими запитами земляків Вам доводиться працювати на Бериславщині зараз?

­- Людей чи не найбільше турбує відновлення зруйнованих, пошкоджених обстрілами житлових будинків. За ініціа­тиви президента за населеними пунктами нашого району, які потребують допомоги, закріплено “шефів” із 15 областей. Серед них — Рівненська, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська,  Івано­-Франківська, Кіровоградська, Житомирська, Одеська, Полтавська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька. Кожній області за кошти державного бюджету випадає відновити три­-чотири села — щоб наші люди не залишилися без даху над головою. Ці області надають своїх фахівців з усіх сфер, у тому числі прислали нам своїх архітекторів, державних реєстраторів. Гості долучаються до комісійних обстежень у громадах.  Будівельними роботами охоплено близько ста населених пунктів. До відновлення житла залучено 79 бригад. На сьогодні відремонтовано  близько 440 об’єктів. Відновлюють ще 269 будинків.

Я кажу про територіальні громади, де безпекова ситуація дозволяє це робити. В інших, як­от у Бериславській міській тергромаді, реалізація цього проєкту неможлива — бо цю громаду ворог постійно обстрілює. Життя там дуже складне. Є і такі громади, за якими  тільки нещодавно закріпили “патронів”, вони розпочинають відновлювальні роботи.

Незважаючи на труднощі, ми по всьому району доставляємо гуманітарну допомогу у необхідній кількості — підвозимо воду, продукти харчування, засоби сангігієни, інші речі першої необхідності. Люди всюди чекають  нас, сподіваються, що їм допоможуть відбудувати оселі, налагодити їхнє життя.     

­- Як змінилися Ваші земляки після того, як пережили російське вторгнення? Чи залишилися серед них ті, хто виглядав окупантів, співпрацював з ними?

­- Вторгнення росії, життя в окупації, боротьба із загарбниками разюче змінили ментальність наших краян, спричинили зміни в їхній свідомості. Люди багато що переосмислили. Поза всяким сумнівом, окупація залишила гіркий осад в їхній душі. Але водночас окупація згуртувала наших людей, дала їм змогу ще більше усвідомити цінність рідної землі, породила ще більше бажання захищати її від ворога.

А щодо колаборантів… Їх у нас вистачало, як і в інших районах. Більшість тих, які співпрацювали з ворогом, виїхали на лівий берег Дніпра, продовжують  допомагати йому. А з тими проросійськи налаштованими особами, які залишилися тут, працюють правоохоронці. Допомагаємо компетентним органам всією необхідною інформацією. Це важливо, бо кожен, хто перейшов на бік ворога, обов’язково повинен бути покараний.   

­- Яка подія за останні тижні, місяці, який факт із життя Бериславського району Вас особливо порадували, викликали почуття гордості, вселили додаткову віру?

­- Під час частих зустрічей на місцях в очах наших людей  бачу очікування Перемоги. Ось це мене надихає. Вкотре з радістю усвідомлюю: наш народ — незламний, непереборний!   

Більшість тих, які співпрацювали з ворогом, виїхали на лівий берег Дніпра, продовжують допомагати йому. А з тими проросійськи налаштованими особами, які залишилися тут, працюють правоохоронці. Допомагаємо компетентним органам всією необхідною інформацією. Це важливо, бо кожен, хто перейшов на бік ворога, обов’язково повинен бути покараний.   

Іван ФАРІОН.