Окупація, волонтерство за зачиненими ролетами, затоплений будинок після підриву Каховської ГЕС — і все одно новий дитячий центр, садочок із подвір’ям і понад сто вихованців. Херсонка Любов Паньків довела: навіть коли війна руйнує все звичне, можна почати спочатку й подарувати дітям кольорове дитинство.

Любов Паньків за освітою –  педагог, а за покликанням — людина, яка не вміє зупинятися. Ще до повномасштабного вторгнення рф вона разом із чоловіком розвивала у Херсоні дитячий центр і магазин дитячого одягу. Перші кроки у власній справі — позичені у батьків кілька тисяч гривень і невелика кімната для занять із дітьми. Потім — орендовані кабінети, відкриття садка неповного дня, логопедичні заняття, підготовка до школи, англійська мова тощо.

Та у лютому 2022 року все змінилося.

Центр за зачиненими ролетами

Коли Херсон опинився в окупації, магазин одягу зачинили одразу. Дитячий центр протримався довше — адже були діти, були педагоги, і батьки просили продовжувати. Державні заклади припинили роботу вже в перший день, тож приватний центр для багатьох сімей залишився єдиною можливістю підтримати розвиток дитини.

Але працювати довелося фактично нелегально — без жодних вивісок, без реклами, з опущеними ролетами. Плату брали символічну, щоб педагоги могли якось прожити. Перереєстровувати бізнес за російським законодавством господарі відмовилися категорично.

Поступово вихованців ставало дедалі менше: сім’ї виїжджали, спеціалісти теж. Зрештою, центр зачинили. Приміщення перетворилося на волонтерський пункт — тут роздавали одяг, ковдри, продукти, засоби гігієни.

Усю окупацію родина пережила в Херсоні. До Миколаєва виїхали, коли Любов чекала четверту дитину — доньку Соломійку. Планували повернутися. Та після звільнення міста почалися постійні обстріли, а в червні 2023-го підрив Каховської ГЕС затопив їхній будинок частково. Рішення визріло саме собою: починати все заново там, де вони є зараз.

Нове місто, новий початок

Поштовхом до відкриття центру в Миколаєві став випадок — подружжя Паньків приїхало до сервісного центру полагодити гаджет і побачило оголошення про оренду приміщення, де раніше працював медичний центр. Умови виявилися вигідними: перші кілька місяців — безоплатно.

Ремонт, перевезення речей із херсонського центру, мінімум коштів і максимум зусиль. Перші клієнти — переважно земляки-херсонці, що також евакуювалися, та випадкові перехожі, які заходили познайомитися із закладом. Заклад спочатку зберіг стару назву — Intelligence Kids. Згодом його перейменували на честь доньки: «СолоМія».

Одним із ключових ресурсів для розвитку стали гранти. Перший — 100 тисяч гривень — дав можливість придбати інтерактивну дошку, принтер і навчальні матеріали. Другий, від канадської організації, — вже 400 тисяч: на ремонт, меблі, облаштування кабінетів. Іще один грант, 70 тисяч гривень від організації підтримки жінок в Україні, пішов на подальший розвиток.

Отримай до мільйона на власну справу

Історія Любові Паньків — не виняток, а наочний приклад того, як грамотно скористатися державною та міжнародною підтримкою. Для українських підприємців сьогодні діють десятки грантових програм — від держави, українських та міжнародних організацій. Одна з найпоширеніших — державна програма «Власна справа», запущена у 2022 році. На Херсонщині вона повноцінно запрацювала наприкінці 2023 року.

Директорка Херсонського обласного центру зайнятості Тетяна Ніколаєва пояснює: програма відкрита для всіх — і для тих, хто хоче стартувати з нуля, і для діючого бізнесу, якому потрібні ресурси для розширення. Як прифронтова територія, Херсонщина має підвищені суми підтримки: до 300 тис. грн за умови створення одного робочого місця або до 500 тис. грн — якщо створюється два і більше. При цьому грант — не кредит: він повертається державі виключно у вигляді сплачених податків, зборів та єдиного соціального внеску за себе і за найманих працівників.

Повноцінний дитячий садок

Наступним кроком родини Паньків стала давня мрія — повноцінний дитячий садок із подвір’ям, ігровим майданчиком, спальнею, куточком із тваринами і невеликим городом. У 2025 році знайшли підходяще приміщення — подвір’я заросло хащами. Все розчистили, відремонтували, облаштували — знову вдвох із чоловіком, знову з маленькою Соломійкою на руках. Офіційне відкриття відбулося у квітні 2026 року.

Тепер тут працює садочок повного та неповного дня. Є заняття з англійської, логопеди-дефектологи, психологи, підготовка до школи. Цього літа вперше запускається англомовний табір. А на подвір’ї живуть два кролики — Ляля і Принц, — а також півник і три курочки. Діти годують їх травичкою при кожній нагоді.

Загалом два заклади родини Паньків відвідують понад сто вихованців. Частина з них — діти із вразливих категорій: внутрішньо переміщені особи, діти військовослужбовців, сироти, діти з інвалідністю, вихованці з багатодітних родин. Для них діють безоплатні та пільгові програми за підтримки міжнародних благодійних організацій.

Центр також створює робочі місця і свідомо бере на роботу переселенців та молодих фахівців без досвіду — бо Любов сама пройшла цей шлях і знає, як важко знайти роботу на новому місці.

«Якщо чекати ідеального моменту — так і не наважишся»

Підприємниця не ідеалізує реальність. Знайти надійних педагогів важко — дехто йде після кількох пробних занять. Але колектив, зрештою, склався, і центр продовжує розвиватися.

На запитання, як вдається будувати бізнес під час війни, Любов Паньків відповідає просто: вони з чоловіком навчилися заплющувати очі й просто йти вперед. Війна не забрала ні бажання працювати, ні віри в те, що їхня справа житиме. А тим, хто має ідею, але вагається, вона радить одне: шукайте грантові програми, подавайте заявки й не чекайте кращих часів. Бо ідеальний момент може не настати ніколи.

Автори: Ірина Мєзєнцева, Поліна Дайнега