Мешканців тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини, котрі повірили солодким обіцянкам рашистів і колабораціоністської «влади» й погодилися на евакуацію до рф, спершу й справді розселяли до оздоровниць Криму та Краснодарського краю. Однак дармовий відпочинок на курортах для них закінчується, і настає час обирати нове місце для постійного проживання. Але вибір щось бідненький і страшненький: спершу «військово-цивільна адміністрація» Херсонщини настирливо пропонувала їхати в Калмикію. А тепер знайшовся й другий, ще «спокусливіший» варіант від гауляйтера сальдо – Челябінська область на Уралі.

Для тих, хто не знає: це місце концентрації підприємств чорної металургії, споруджених у першій половині минулого сторіччя. Тоді уваги екології приділяли вкрай обмаль, а сьогодні нещасні нащадки радянських металургів по всьому регіону через це змушені дихати та пити воду з неймовірним перевищенням концентрації ртуті, свинцю, бензопірену, хрому, марганцю. А річки Теча, Міасс, Урал, Ай є справжнім «коктейлем» з фосфатів, аміаку та нафтопродуктів.

Але то ще дрібниці. «Вишенькою на торті» є існування в Челябінській області лихопомного комбінату «Маяк», який спеціалізується на переробці радіоактивних матеріалів аж з трьох російських АЕС. А відходи його діяльності «складуються» відкритим способом у озері Карачай (усю цю інформацію легко знайти у відкритих джерелах). Та якщо евакуйовані мешканці Херсонщини ще не обрали для проживання Челябінськ, ось іще один безвідмовний аргумент “на користь” переїзду сюди й тільки сюди. Тут у 1957 році стався такий викид радіоактивних речовин із забрудненням сотень квадратних кілометрів території, що за масштабами він і досі поступається лише аварії на Чорнобильській АЕС.

Коротше кажучи, всім любителям «руського миру» з Херсонщини шлях однозначно лежить виключно в Челябінськ. Це в Калмикії не цікаво – тут серед зими хіба що обморозитися можна. Зате посеред гостинного Уралу у гордих власників житлових сертифікатів від рф підуть мутації – ще й зайва пара кінцівок чи голова відросте. Аби сьорбати в неї путінську пропаганду про велику й могутню державу, яка «своїх не кидає».

Кирило ФОМІН.