Побачила відео на YouTube і вирішила спробувати. Історія підприємиці з Херсонщини, що виготовляє бетонні блоки

«На Херсонщині ну дуже багато біди після окупації. Людям потрібно відбудовувати будинки, а для цього необхідні матеріали. Так і прийшла ідея робити бетонні блоки», — розповідає Інна Яковенко із селища Нововоронцовка.Підприємиця раніше переважно займалася продажами металопластикових вікон і дверей. Та подивившись відео про виробництво бетонних блоків, жінка замовила й собі потрібне обладнання. Нині троє її працівників виготовляють по 300-350 блоків на день, та Інна на цьому не зупиняється і має нові ідеї для розвитку бізнесу.

Про надзвичайну українську жінку, що пише вірші під звуки бетонозмішувача, читайте в новому матеріалі ШоТам.

Метал — це не людська душа. Його можна відновити

У бізнесі я давно, працюю саме в продажах різних будівельних матеріалів. А за два роки до війни ще й відкрила склад металопрокату — там було все для перекриття дахів.

Для матеріального достатку цього вистачало, а от для духовного — ні. Тому в мене було багато додаткових професій. За першою освітою я педагогиня, потім вдруге пішла вчитися — на психологиню, як мріяла в дитинстві. Також вела дитячі свята, а іноді весілля. Часом писала вірші — здебільшого під настрій.

Коли почалася тут війна, нас дуже обстрілювали в серпні 2022 року, і ми місяць провели в підвалі. Саме творчість допомагала мені втриматися. Злість, агресія, плач — усе виливалось емоційними рядками на папері. Виливала цей стрес, і мені ставало легше.

Перші прильоти були біля мого магазину-павільйону. Тут я приймала замовлення на металопластикові вікна та двері, жалюзі та ролети. Лише коли нашу громаду звільнили, тоді я зайнялася відновленням: замінила вікна, перекрила дах, обшила стіни заново й облагородила навколо. Тут такі квіти були — ну дуже гарні!

Та 1 жовтня 2023 року знову був обстріл, знову приліт. Коли приїхала, то вже просто прибрала сміття, та й усе. Вже не було таких гірких емоцій, як при перших пошкодженнях: так, прикро й сумно, але головне, що ніхто з людей не постраждав.

*Павільйон у Новоселівці постраждав після прольотів. Фото: ШоТам*.

Надихнуло відео виробництва в YouTube

Буду відновлювати павільйон вдруге, але пізніше — зараз я взялася за іншу, зовсім нову для мене роботу. Почалося з того, що я на YouTube побачила ролик, як один чоловік виготовляє бетонні блоки. І, чесно вам скажу, я прямо закохалась у його роботу! Знайшла контакт, щоб проконсультуватися. Виявилось, що він також робить станки для виробництва бетонних блоків. Заплатила 10% від вартості (це вийшло близько 7 тисяч гривень), і за два-три місяці обладнання вже було в мене.

Щоб виготовляти такі бетонні блоки, потрібні дві сировини й вода. Одна сировина — це цемент, і я уклала договір з Криворізьким цементним заводом, який сам нам усе доставляє. А друга — гранвідсів: для цього я окремо наймаю 30-тонну машину, що везе сировину з Нікопольського карʼєру.

Тепер я коли приїжджаю на свою роботу, запах цементу нагадує мені життя.

*Коли робили першу партію, телефонували майстру-виробнику й питали кожен крок. Фото: ШоТам*.

І ось той день настав — станок і сировина були в нас. Ми з хлопцями-робітниками крутились і ніяк не могли зрозуміти, як воно працює. Першу партію бетонних блоків робили аж три години. Ми телефонували майстру-виробнику й питали кожен крок — я так вдячна тому чоловіку, що він приділив нам стільки часу й усе пояснив. Усе вийшло!

Ідея хороша, а бізнес-план — не дуже

Троє співробітників уже приловчилися з усім працювати. За шість робочих годин ми виготовляємо 300-350 бетонних блоків. Це фізично важка робота: треба насипати матеріали в бетонозмішувач, потім тачкою перевезти все на станок, пересипати за правильною технологією і виставляти на висихання.

Тепер одного станка вже недостатньо, і ми замовили другий. Цей робить великі блоки розміром 19х19х40 см, а люди питають про ще менші для перестінок, тож ми замовили й уже очікуємо такий, що може робити блоки по 10 см.

*Виготовлені бетонні блоки відправляються на сушку. Фото: ШоТам*.

Тому запити на матеріали є, а от грошей на обладнання для їх виробництва не вистачало. Я сіла шукати гранти й почала з Дії. За три години написала заявку, надіслала, і зовсім скоро мене запросили на співбесіду. Сказали, що ідея проєкту чудова, але бізнес-план написаний з помилками — треба переписати. Так я потрапила на навчання, де й поринула глибше в цей економічний процес.

Повторно все заповнила, надіслала й отримала 250 тисяч гривень. На ці гроші я закупила сировину — цілу фуру цементу, а також купила обладнання — вібростіл для виготовлення плитки.

І тут знов перешкоди – немає світла. Точніше немає необхідної потужності електрики для такого обладнання. Протягом 8 місяців я так і не змогла вирішити це питання, бо Херсон сильно обстрілюють. Так само стоїть бетонозмішувач на 500 літрів від благодійників. Зараз ми досі працюємо на обладнанні, потужністю 900 Вт, а якби мали більш фаз електромереж, то могли б працювати на 3,5 кВт. Це б збільшило виробництво блоків на 40% та зменшило б затрати людської робочої сили.

У вас є план? У мене завжди є план!

Без основного будівельного бізнесу я б не змогла запустити виробництво. І хоч мої бетонні блоки купують, щоб вийти на точку беззбитковості мені знадобиться роки два такої праці. Тому поки тримаюся завдяки тому бізнесу, що був налагоджений до війни — продаж та установка металопластикових вікон і дверей.

А коли люди приходять за вікнами, то вже тут на місці дізнаються й про інші матеріали. Також розказую про роботу в соціальних мережах. Тож мої клієнти — це моя громада.

Були люди, які приїхали з іншого району Херсонщини, який ще більше обстрілюють. Вони побачили наш банер при дорозі, зупинилися, розпитали, й от ми вже відвезли їм партію бетонних блоків.

Питають часто про піноблоки, тому ми вже замовили обладнання і для такого виробництва. Це більш енергоефективний матеріал для будівництва. Щойно нам проведуть електрику, я зможу найняти ще людей і запустити нову лінію.

*Типовий робочий день пані Інни – це спілкування з клієнтами, працівниками та постачальниками. Фото: ШоТам.*

Також є попит на деревʼяні конструкції: один чоловік у нас робить драбини, то він попросив мене написати про це. Опублікувала на сторінці, і людина теж має замовлення. Тепер я думаю про те, як обладнати приміщення під деревообробку.

Тому я всім говорю: робота тут є, повертайтесь! Якщо буде більше магазинів, то буде здорова конкуренція. А значить, що до нас будуть приїжджати люди з навколишніх сіл та громад, бо в мене є бетонні блоки, хтось буде робити щось із дерева, ще хтось буде своє продавати. Так і клієнтам буде зручніше, і разом будемо робити внесок у відбудову громади.

Авторка: Марина МРУК.